Павербанк для Європи – колонка для NV

Голова Правління
Олексій Чернишов
Готуючись стати членом Європейського союзу, Україна розробляє свою пропозицію для континентальної енергетичної безпеки

Текст опубліковано у спецвипуску журналу NV Світ попереду 2024 за ексклюзивною ліцензією The Economist. 

Ще ніколи потреба переглянути континентальну енергетичну політику не була такою нагальною, як після 24 лютого 2022 року. І ще ніколи енергосистема окремої країни не стикалася з такими викликами, як українська восени — взимку 2022/2023.

Досвід минулого осінньо-зимового періоду перетворився на систему дій щодо поточного. В «опалювальне міжсезоння» ми проаналізували характер влучань в енергетичні об'єкти для оптимізації їхнього фізичного захисту. Посилили мобільні вогневі групи. Створили запаси частин для оперативних ремонтів і придбали дизель-генератори для автономної роботи компресорних станцій протягом 36−72 годин — на випадок блекауту. Це фундамент енергетичної безпеки, рівень виживання. Забезпечивши який, необхідно рухатися далі.

Ніщо так не зміцнює державу, як самодостатність. Її не завжди і не в усьому вдається досягти, але в енергетиці Україна на це точно спроможна. Головним завданням для нас стало нарощування видобутку газу, щоб пройти опалювальний сезон 2023/2024 без імпорту, вперше з часів незалежності. Для цього потрібно було забезпечити приріст у 7% — ще той виклик в умовах війни. Враховуючи, що деякі вишки в певні моменти були на відстані гаубичного пострілу від лінії фронту. Утім ми це зробили. У 2023 році темп буріння свердловин став найвищим за останні 15 років. Наприкінці вересня, на місяць випереджаючи графік, Нафтогаз закачав у сховища визначений урядом обсяг, 14,7 млрд куб. м; у листопаді запаси сягнули 16+ млрд куб. м. І ми продовжуємо видобувати далі.

Проходження цієї зими за рахунок лише власного газу матиме істотний як економічний, так і психологічний ефект. По-перше, ми нарешті переломимо ситуацію, коли Україна завжди імпортувала газ. По-друге, збільшивши видобуток у цьому році, буде легше продовжити зростаючий тренд у наступному. По-третє, забезпечивши газом себе, продемонструємо партнерам потенціал галузі — а залучення технологій та інвестицій є важливим для того, щоб почати видобуток на експорт.

Свого часу Росія витратила чимало зусиль, створюючи імідж енергетично залежної України. Той факт, що ми здатні не лише досягти газової самодостатності, а й згодом замістити власним газом певну частину російських поставок в Європу, — б'є по кремлівським амбіціям так само сильно, як відсутність успіхів на полі бою. Наприклад, можемо почати з Молдови з її відносно невеликими потребами.

У майбутньому Україна має відійти від ролі транзитера енергоносіїв в Європу і перебрати на себе роль європейського енергетичного хабу, «павербанку». Для цього в нас є все необхідне: 31 млрд куб. м сховищ (найбільші в ЄС, майже третина від загальної потужності Євросоюзу), розвинена газотранспортна система і понад 100 млрд куб. м на рік вихідних потужностей до європейських країн. А найголовніше, другі в Європі поклади газу, розробка яких покінчить із критичною залежністю Європейського союзу від зовнішніх постачальників. Адже Україна вже розглядається як майбутній член ЄС, який поділяє його безпекові, кліматичні й енергетичні цілі й готовий зробити свій внесок у стратегічну автономію континенту. Так, цього року європейські трейдери вже довірили нам зберігати 2,5 млрд куб. м газу своїх резервів.

Майже два роки Європа живе в режимі «енергетичного авралу». Екстрено шукаються способи диверсифікації поставок газу, терміново будуються LNG-термінали і запускаються інтерконектори. Успіхи у відмові від російських вуглеводнів за цей час відчутні, враховуючи, що Кремль десятиліттями підсаджував європейські країни на свою голку. Але ЄС все ще імпортує російський газ, хоч і в далеко не довоєнних обсягах.

Будь-яке збереження присутності російських енергоносіїв на європейському ринку — ніби чобіт зловмисника, встромлений у двері. Як тільки для цього складуться обставини, Кремль знову використає їх як зброю, підриваючи єдність усередині ЄС. Тому Євросоюзу необхідно скористатися моментом і остаточно позбутися залежності від Росії, посиливши систему власної енергетичної безпеки за допомогою України.

Запропонована концепція «павербанку» добра також тим, що її можна масштабувати. Адже природний газ, попри свою поточну важливість, є лише одним з елементів безпекової енергетичної архітектури. Україна має також достатньо потенціалу у відновлюваних джерелах енергії, синтетичних газах (Нафтогаз розглядає власні пілотні проєкти в цих сферах) і атомній генерації, яка теж є безвуглецевою.

Об'єднана Європа є другою за величиною світовою економікою, тож від стабільності на Старому континенті залежить і глобальна стабільність. Якщо ЄС досягне стратегічної автономії в питаннях енергетики, він вийде на новий рівень безпеки та розвитку.