Україна — енергонеефективна країна. Цю тезу голова правління НАК Нафтогаз України Олексій Чернишов повторює у своїх публічних виступах, як от під час форуму Діалоги з NV. Майбутнє української енергетики, а потім і у своєму кабінеті в інтерв'ю NV Бізнес.
Цього року на українців очікує найскладніша зима в історії незалежності. Як це може бути на практиці, продемонстрували липневі багатогодинні відключення електрики. І другий рік поспіль країна не імпортуватиме газ — має вистачити власного видобутку. При цьому війська агресора регулярно обстрілюють українські газосховища. Це не єдина проблема для Нафтогазу та самого Чернишова. В грудні завершується дія п’ятирічного контракту з російським Газпромом на транспортування палива територією України. Поки що єдиний варіант продовження транзиту — замінити контрагента на азербайджанську компанію Socar. Жодного документу ще не підписано.
З іншою компанією — Лукойл — трапився скандал. Через посилення санкцій і бажання російського виробника його нафта перестала транспортуватись територією України на НПЗ країн Східної Європи. Але продовжуються поставки палива інших російських виробників, як от Транснєфть. Але лідери і чиновники Угорщини і Словаччини швидко зробили гучні заяви. Наприклад, угорський міністр закордонних справ Петер Сіярто зазначив, що його країна блокуватиме програму фінансування військової допомоги Україні на 6,5 млрд євро в межах Європейського фонду миру. А також натякнув і про можливе припинення експорту електроенергії.
Як Нафтогаз працюватиме в умовах геополітичного шторму, що відбувається з видобутком і транспортуванням газу та яким є політичне середовище навколо НАК — Олексій Чернишов розповів в інтерв'ю NV Бізнес.
ВІДНОСИНИ З ОП і ВІЗИТ ДО НАБУ
— Чи спілкувались ви з представниками Офісу президента про переведення на посаду в уряд, в Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури?
— Що стосується кадрових змін в уряді, то це нормальна політична динаміка, яка відбувається в переважній більшості демократичних країн. Призначення такого характеру відбуваються за певною процедурою Верховної Ради. Відповідних подань не бачимо. Я є головою правління НАК Нафтогаз України. У мене є чинний контракт. Я сконцентрований на роботі, підготовці до найважчої зими в історії України.
— Структура української влади — це вертикаль президента Зеленського, в якій Офіс президента відповідає за все. І у кожного заступника голови ОП є своя ділянка. Хто координує вашу роботу на Банковій і перед ким ви звітуєте?
— У минулому НАК Нафтогаз традиційно мав політичну складову. Проте реформа корпоративного управління стала запорукою незалежності групи Нафтогаз. В січні 2023 року сформована незалежна наглядова рада НАК, більшість якої складається з незалежних директорів з міжнародним досвідом. В наглядовій раді також є представники держави (серед членів Наглядової Ради Ростислав Шурма, заступник керівника ОПУ — ред.), і це нормально. Нафтогаз — національна компанія, у неї єдиний власник.
— Тобто, ви відчуваєте автономію та жодного тиску? Чи дають вам поради, як керувати компанією?
— Не відчуваю жодного тиску від державних структур. Це дає хороші результати. Консолідовані показники 2022 року — 80 мільярдів гривень збитків. А за 2023 рік — 23 мільярди гривень прибутків. Це підтверджені PWC результати. Чи це недобре? Об'єм дивідендів, який Нафтогаз сплатив в держбюджет за 2023 рік, становить 14,3 мільярди гривень. Ці гроші йдуть на підтримку нашої обороноздатності та інших речей.
— Хто локомотив збільшення прибутку?
— Усі ключові підприємства покращили свої показники. А лідери — Укргазвидобування, Укртрансгаз, Укрнафта, Укртранснафта.
— Давайте згадаємо публікацію Української правди щодо вашого візиту до НАБУ. Могли б ще раз пояснити, що ви там робили і чим завершився цей візит?
— Йдеться про зустріч, яка відбулася в квітні 2023 року з керівником НАБУ. Вона стосувалась запровадження практик верифікації та комплаєнсу потенційних керівників Групи Нафтогаз. Тобто перевірок на доброчесність, співпраці між організаціями. Як я зрозумів з переглянутого матеріалу УП, події, описані там, відбувалися більш ніж через рік після цієї зустрічі. Тобто ця зустріч жодним чином не може бути з цим пов’язаною.
— Чи ви налагодили співпрацю з НАБУ після цієї зустрічі?
— Ми робимо це власними силами. У нас вже створено департамент комплаєнсу, є відкриті лінії довіри. На мій погляд, це прорив. До речі, ці лінії довіри не управляються Нафтогазом, ними займаються незалежні компанії. Тобто зустріч стосувалася можливої співпраці.
— Зустріч була суто декларативною?
— Так, декларативною.
— Чи вам відомо про кримінальні провадження щодо вас у НАБУ?
— На сьогодні, тобто на 1 серпня 2024 року, мені невідомо про жоден статус в цій організації. Він відсутній.
ТРАНЗИТ НАФТИ ДО УГОРЩИНИ ТА СЛОВАЧЧИНИ
— Україна зупинила транзит нафти Лукойлу в Угорщину та Словаччину через те, що російська компанія перебуває під західними санкціями. Це було політичне рішення?
— Ситуація навколо Лукойла та частини цього транзиту певною мірою політизована. Проте цей процес відбувається за межами України. Усім відомо, що діє контракт Укртранснафти з Транснєфтью на транзит нафти до Угорщини, Словаччини та Чехії. Обсяг постачання у липні, до речі, залишився на рівні попередніх місяців. Ми транспортуємо нафту різних власників, але безумовно маємо і будемо враховувати всі рішення, ухвалені РНБО.
— Тобто я правильно розумію, що об'єм транзиту в липні був такий самий, як і місяцем раніше?
— Абсолютно. Він кожного місяця приблизно однаковий. Це трохи більше, ніж мільйон тонн на місяць.
— Отже, кінцеві отримувачі — НПЗ в Чехії, Угорщині, Словаччині — не відчули змін?
— Вони отримали такий самий об'єм нафти, проте структура її власників може різнитись. Ця ситуація політизується зовні, ми це бачимо. Ми бачимо публічні заклики лідерів Угорщини та Словаччини, а також погрози припинити постачання пального, електричної енергії.
— В такому випадку, який сенс був в цьому рішенні, якщо нафта інших російських компаній поставляється в країни Східної Європи?
— В мене немає інформації та підстав коментувати це рішення. Напевно, це питання треба адресувати до сторони, яка його ухвалювала (йдеться про РНБО — ред.). Для цього рішення мали бути аргументи.
КОРПОРАТИВНИЙ БОРГ, ОБЛГАЗИ І ТРАНЗИТ БЕЗ ГАЗПРОМУ
— У липні Нафтогаз здійснив платежі за єврооблігаціями відповідно до графіка реструктуризації. Але компанія у 2025 році має виплатити близько $277 млн, а у 2026 році - ще близько $855 млн. Чи йдеться про їх реструктуризацію?
— Коли ми прийшли у листопаді 2022 року, компанія перебувала в технічному дефолті через необслуговування євробондів. До середини 2023 року вдалося підписати угоду з кредиторами про реструктуризацію. Зараз ми зробили відповідний до цієї угоди платіж, який продемонстрував надійність групи Нафтогаз. Це гарно впливає на імідж України. Ми плануємо виконувати наші зобов’язання і надалі. У мене нещодавно відбувся дзвінок з інвесторами, де я про це також повідомив, і ми маємо наміри виплатити кошти у 2025 році. Наша мета — залишитися надійним партнером для міжнародних інвесторів.
— Нафтогаз сконцентрував облгази зі сфери впливу Дмитра Фірташа в компанії Газорозподільні мережі України. Проте колишній власник судиться із змінним успіхом. Якою бачите подальшу долю цього конфлікту та чи йдеться про приватизацію облгазів в Україні?
— В системі стабільного постачання газу розподіл грає важливу роль. У 2023 році група Нафтогаз інтегрувала значну кількість облгазів, а це 27 підприємств, які обслуговують 94% споживачів.
Якщо йдеться про можливі претензії з боку власників РГК (Регіональна газова компанія, яка володіла облгазами — Ред.), а зараз йдеться саме про них, то треба аналізувати, до кого ці претензії пред’являються. Це рішення було не Нафтогазу. (У травні 2022-го Печерський районний суд арештував і передав АРМА права на 26 облгазів. Потім уряд передав ці активи в «Нафтогаз». Офіційна причина арешту — 1,5 млрд грн несплати за користування мережами. Дмитро Фірташ перебуває під санкціями РНБО, які його компанія Group DF називає тиском на бізнес — Ред.).
Наша компанія забезпечує видобуток, транспортування, зберігання, розподіл газу. Цей процес повністю контролюється і він стабільний.
Чи бізнес розподілу газу може бути приватизований? Я вважаю, що може. Це абсолютно здорова пропозиція і в більшості країн цей бізнес перебуває в конкурентному середовищі. Гіпотетично про це можна говорити після завершення війни. Такі речі мають відбуватися лише за прозорих умов приватизації, роботи судової системи, щоб ми не потрапляли в ситуації, в якій були до цього.
Нафтогаз забезпечує роботою приблизно 50 тисяч працівників лише в системі газорозподільних мереж. Я хотів би подякувати нашим працівникам, особливо тим, хто працює в прифронтових регіонах. Це люди, які кожного дня, ризикуючи власним життям і здоров’ям, ремонтують мережі, щоб забезпечити стабільне газопостачання. Подекуди вони працюють в умовах, наближених до військових.
— Давайте повернемось до транзиту російського газу. Цього року завершується дія п’ятирічної угоди про транзит газу з РФ. Які річні об'єми газу транспортувалися від початку війни?
— Щороку вони стабільні і становлять 14 мільярдів кубометрів на рік.
— Ви казали, що існує план замінити російський газ азербайджанським, йдеться про компанію Socar. Хто запропонував цю ідею?
— Ініціатива надійшла від азербайджанської сторони. Контракт з Газпромом добігає кінця цього року. Ми не маємо намірів його продовжувати під час війни. Далі можливі два сценарії - або повна зупинка, або модель альтернативних постачальників і власників, яка забезпечить певні обсяги доставки для клієнтів в ЄС.
— В України немає кордону з Азербайджаном, тобто газ буде йти через територію Росії. Хто буде домовлятися з країною-агресором?
— Очевидно, що труба заходить в Україну з Росії. І тільки в такий спосіб працює цей транзит. Головна передумова — це неможливість роботи з Газпромом для нас.
— Напряму?
— Будь-яка. Ми не ведемо перемовини про продовження транзиту з Газпромом. Потенційна співпраця із Socar надає певні переваги. Азербайджан є великим виробником природного газу, який має бажання виходити на європейський ринок.
Зараз через українську газотранспортну систему поставляється 14 мільярдів кубів до ЄС, і це 4% від загальноєвропейського споживання. Цей обсяг не впливає ані на ціну, ані на дефіцит. Це дає можливості постачати газ в певні центральноєвропейські країни і, зокрема, в Молдову включно з Придністров'ям. Тобто в цьому питанні більше політики, аніж економіки. Україна має стратегічний актив і це наша газотранспортна система. В планах Нафтогазу через декілька років почати експорт газу власного видобутку.
Цього року в Україні буде видобуто приблизно 15 мільярдів кубів за рахунок наших двох підприємств. Це дає можливість не розраховувати на імпорт для українців. Ми будемо збільшувати видобуток і скорочувати споживання, Україна має до цього шалений потенціал.
— За рахунок чого?
— Україна є, на жаль, найбільш енергонеефективною країною в Європі. За декілька років це, скоріше за все, зміниться. Для нас важливо, щоб європейці мали звичку отримувати газ з України. Якщо надання цієї послуги припиниться, то шляхи доставки палива будуть замінені. І вийти на цей ринок, а він найкращий у світі, буде складніше (ринок ЄС — Ред.) Це основний аргумент, чому транзит може бути корисним. Окрім того, Україна — друга в Європі країна за обсягами ресурсів газу. І третя за резервами після Норвегії та Сполученого Королівства.
— За резервами?
— За підтвердженими резервами під землею. В 1960−70-ті роки Україна постачала газ в Москву і Мінськ. Україна видобувала 70 мільярдів кубів газу на рік. Стратегія росіян полягала у тому, щоб розвивати західний Сибір і переводити нас [у статус покупця], особливо після розвалу Радянського Союзу. Бо це начебто дешевше і політично цікаво. За російські гроші [з видобутку енергоресурсів] фінансувались партії і багато чого відбулося в Україні. Процвітала корупція.
— Хіба потенціал родовищ не зменшився з того часу?
— Ні, їх треба розробляти. Дослідження підтверджує, що там є від 1 трлн кубів газу. Конкретні цифри не дають розуміння повної картини, але в порівнянні — Україна є третьою в Європі. Поклади розташовані в Дніпро-Донецькому басейні, тобто між річками Дніпро та Донець. Це територія, де дуже багато газу. Стратегічно Україна має прагнути стати експортером газу. А для цього знадобиться газотранспортна система.
— Скільки коштує обслуговування газотранспортної системи?
— Мільярд доларів на рік. Зараз газотранспортна система обслуговується із коштів, які отримуємо завдяки транзиту. Якщо постачання палива зупиниться, хтось має забезпечити це фінансування. Бо в будь-якому випадку ми маємо її підтримувати.
— Чи угода з Газпромом стримувала Росію в обстрілах нашої газотранспортної системи?
— У мене немає відповіді. Гіпотетично можу сказати, що зараз вона не обстрілюється. Що буде далі? Ми не виключаємо переговори з іншими компаніями, з Socar. Але в нас немає фінальних контрактних рішень. Передумовою для співпраці з нашого боку є пропозиція для компанії Socar зберігати газ в українських сховищах.
— І вони погодилися?
— Ми це обговорюємо.
— Про який об'єм йдеться?
— Чим більше, тим краще. Я буду радий, якщо Socar буде зберігати газ у нас. Наші сховища найбільші в Європі, їхній об'єм становить 31 млрд кубометрів. Для власних потреб потрібно не більш як половина. Інша частина має здаватися в оренду, експлуатуватися і приносити дохід. Також наявність більшого об'єму газу в наших сховищах покращує тиск.
— Окрім Socar ви проводите переговори з іншими компаніями?
— Була ініціатива з боку компанії із центрально-східної Європи. Але це виключно трейдерська історія, яка має недоліки. Тому що вона точно має враховувати ситуацію з Газпромом, а ми хочемо відійти від цього. Тому Socar як виробник може запропонувати свій газ.
— Якщо угоду буде підписано, то домовлятись із росіянами буде Socar?
— Це питання Socar. Головне, щоб у них був цей об'єм газу. (Видобуток газу в Азербайджані в 2023 році становив 48,5 млрд куб. м — Ред.).
— Є ймовірність, що до ЄС піде не азербайджанський, а російський газ?
— Це ж маніпуляція і популізм. Газовий бізнес, особливо великий, часто працює через свопи (торгово-фінансова операція, яка передбачає тимчасовий обмін активами чи зобов’язаннями. — Ред.).
На форумі NV ви розповіли, що в підземні сховища України закачано вже 10 млрд куб. м природного газу, а до кінця жовтня буде 13,2 млрд кубів і ми знову впораємось без імпорту. Які обсяги забезпечив Нафтогаз, а які — приватні видобувачі?
— 80% газу — групи Нафтогаз і є нашою власністю. Зараз видобуток зростає, ми перевиконуємо наші плани.
ПРО ВИДОБУТОК ГАЗУ
— Які зараз діють обмеження під час видобутку газу?
— Різноманітні об'єкти Нафтогазу атакуються з першого дня повномасштабної війни. І обстріли продовжуються. Безумовно, це виклик для всіх бізнес-процесів нашої групи, зокрема й для видобутку. Тому ми достатньо обережно коментуємо наші плани.
Зараз готуємося до зими. Про наші плани на 2024 рік я вам вже повідомляв. Групою Нафтогаз заплановано видобути трохи менше ніж 15 мільярдів кубометрів. Є газ приватників, його буде близько трьох мільярдів кубів. На жаль, в цьому об'ємі відсутній газ Укрнафтобуріння, бо зупинено дію ліцензії. Підприємство не видобуває. На мій погляд, соромно мати таку ситуацію в країні, яка зараз в надважких умовах готується до зими.
— Хто в цьому винен?
— Це, напевно, комплекс чинників. Але питання потрібно негайного вирішити. І ми про це вже кричимо. Я відверто скрізь про це говорю. Ми втратили 0,6−0,7 мільярдів кубів газу на рік, його немає в балансі. Для збільшення видобутку потрібно докладати великі зусилля і втратити 0,7 мільярдів кубів в балансі — це неприпустимо.
— Минулого сезону УТГ зберігав природний газ наших партнерів у ПГС вартістю $1,5 млрд обсягом 2,5 млрд. На яку вартість і обсяги розраховуєте цього сезону?
— Повернення Укртрансгазу на ринок зберігання газу нерезидентів стало одним з основних досягнень цього підприємства в минулому році. Нам вдалося залучити 2,5 мільярда кубів на зберігання порівняно майже з нулем у 2022 році.
Зараз певні чинники впливають на рішення зберігати газ в Україні. В першу чергу, це масовані обстріли ПСГ в березні, квітні і травні цього року. Але окрім цього є й інші чинники, які створюють обережні надії. Перший — поступове заповнення європейських сховищ газу ближче до вересня. Але головним є комерційний чинник — так званий спред. Це різниця між цінами влітку та взимку, і це буде відчутно вже в серпні.
— Якщо Україна другий рік поспіль не потребує імпорту російського газу, чи не на часі скасувати обмеження на експорт?
— Нафтогаз їх не запроваджує. Стратегічно, і я про це вже неодноразово говорив під час нашого інтерв'ю, Україна має стати експортером газу. Мораторій на експорт, який діє зараз, має певний сенс. В країні йде війна, будь-що може трапитись і ми не можемо це не враховувати. Минулого року Нафтогаз за власною ініціативою запропонував приватникам продавати компанії газ, який вони не можуть експортувати через дію мораторію. Ми купуємо його і зараз.
До речі, вже реально запрацювала енергетична біржа. Вона функціонує прозоро, є постійні котирування цін на газ, вони подекуди наближені до TTF (газовий хаб в Нідерландах — Ред.). Кожного дня підписуються угоди — і це круто. У тих компаній, які видобувають три мільярди кубів газу на рік, є власні клієнти. Це великі підприємства, які викуповують газ за ринковими цінами.
— Скільки газу Україна реально може експортувати?
— В Україні видобувається приблизно 18 млрд кубометрів газу. Об'єм нашого річного споживання такий самий. Я не прогнозую, що наше споживання буде збільшуватися. Можливо, я вас здивую, але воно має потенціал для зменшення. Ми споживаємо занадто багато, бо багато втрачаємо. І це всім відомо. Виходом може стати тільки один крок. Потрібно лібералізувати ринок енергії і чим швидше, тим краще. Країна почне поступово змінюватись, збільшувати свою енергоефективність, тобто споживати все менше і менше газу. Ще один великий споживач — підприємства, які під час війни зупинили роботу або були знищені.
— Скільки Україна може економити?
— Я можу зробити такий політичний заклик. Ніхто про це не говорить, але я скажу, давайте кожного року скорочувати споживання хоча б на один мільярд кубів. Та на один мільярд кубометрів збільшувати загальноукраїнський видобуток.
СКІЛЬКИ НАСПРАВДІ КОШТУЄ ГАЗ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ
— Якщо ми говоримо про енергоефективність, то один з мотиваторів для населення утеплювати будинки і скорочувати споживання — це зростання цін до ринкових.
— Безумовно. І випереджаючи можливі коментарі, які почнуть підніматись навколо цього питання популістами, наше завдання — досягти такої конструкції, щоб українці споживали відповідально і при можливій лібералізації ринку їхні особисті витрати не зростали. Тобто об'єм спожитого газу має зменшитись, а ціна — зрости.
Є безліч країн, які вже вирішили схожі проблеми. Україна ж не острів в океані. Це пройшли країни Балтії, Польща, інші східноєвропейські країни. До речі, в сусідній Молдові теж діють ринкові ціни на газ.
— Якою зараз є справжня ринкова ціна на газ для населення?
— Ціна газу, який постачається приватним споживачам, становить 7,96 грн за куб м.
— А якщо говорити про ринкову ціну на газ?
— Вона становить близько 15 грн за куб. м.
— Тобто населення має платити 15 грн за куб. м?
— Я цього не кажу. Приватні споживачі зараз перебувають в чутливій ситуації. Діє мораторій на зростання цін. Ми забезпечимо вартість у розмірі 7,96 грн на наступну зиму.
— Хто покриває цю різницю в цінах?
— Це філософське питання, яке має матеріальну відповідь. Відповім наступним чином. Яка кількість державних послуг є безкоштовною для громадян України?
— Мабуть, немає таких послуг.
— Всі державні сервіси коштують грошей. Їх оплачує державний бюджет, тобто ми з вами. Ця різниця у тарифах скорочує можливості Нафтогазу сплачувати дивіденди та податки в державний бюджет. Тим чином скорочуються можливості України реалізовувати соціальні програми чи програми розвитку — і це замкнуте коло. Я прихильник виключно ринкових механізмів, більше нічого не діє в світі. Ми маємо захищати вразливі верстви населення, це наше завдання як держави. Але ми не маємо постачати енергію невразливим верствам населення за заниженою ціною.