Нафтогазу поставлено завдання стати національним оператором на ринку нафтопродуктів

Голова Правління
Юрій Вітренко

Інтерв'ю голови правління НАК "Нафтогаз України" Юрія Вітренко агентству "Інтерфакс-Україна" у Давосі на полях Всесвітнього економічного форуму 

Текст: Дмитро Кошовий

-- Як війна змінила місце України на світовій газовій мапі: щодо видобутку, транзиту, споживання? Чи зберігається інтерес до України як важливого світового гравця?

-- Україна на цьому Давосі – це головна тема: на кожній зустрічі (а їх тут було дуже багато), вона є центральною. Багато розмов про те, як зробити так, щоб Україна перемогла. Тому що більшість людей розуміє, що це боротьба не тільки України, а боротьба всього вільного світу, і Україна просто на передовій цієї боротьби.

Другий момент – всі розуміють і обговорюють, як війна в Україні, російська агресія прямо впливає на глобальну економіку. Бо це все ж таки Всесвітній економічний форум. Війна прямо впливає на ціни на енергоносії, на продовольство, тому що мінеральні добрива, які виробляються з газу – похідна від цін на газ. Підвищення цін на паливо і на продукти – це глобальна інфляція, на яку центробанки мають реагувати підвищенням ставок, а це збільшує ризик світової рецесії економіки. Як результат, політична стабільність ставиться під загрозу в багатьох країнах через інфляцію, брак продовольства. Тобто все це – центральні теми.

Тож нам дійсно хочуть допомогти, а ми розповідаємо, як ми це бачимо. Разом обговорюємо, що і як потрібно робити.

-- Як сприймаються теза про те, що Україна залишається надійним транзитером попри війну з Росією?

-- Це ж не питання тез. Відмінність Давосу від багатьох інших форумів у тому, що тут вірять не тезам, а діям. Вони бачать, що Україна є надійним партнером – не тільки транзитером, а в принципі надійним партнером на відміну від Росії … От щойно була зустріч світових економічних лідерів, обговорювали енергетичну безпеку, і польський міністр енергетики пані Москва прямо каже: дивіться, у нас були контракти, у Болгарії були контракти, але росіяни просто не виконують їх. Тож зважати на будь-які домовленості та папери, підписані Росією, не варто, на відміну від домовленості з Україною.

-- Підземні сховища газу. Україна і до війни пропонувала, і зараз пропонує Європі активно їх використовувати, щоб краще підготуватися до наступного сезону. Готові до цього в Європі, незважаючи на воєнні ризики?

-- Вже використовують після того, як ми перший місяць війни призупинили таку можливість. Але з 1 квітня, якщо не помиляюсь, ми знову відкрили наші сховища для нерезидентів, іноземних компаній, і деякі з них вже зберігають деякі обсяги. Поки відносно невеличкі. Питання просто в тому, що в Європі є певний дефіцит газу. Але, повторюсь, є вже іноземні компанії, які, починаючи з квітня, в умовах війни все одно ризикують і зберігають газ у наших сховищах.

-- На наступний сезон Україні в умовах можливого дефіциту газу в Європі вистачить газу для імпорту? Якщо він нам, звісно, потрібен?

-- Ми обговорюємо різні варіанти імпорту: і LNG (зокрема, американського LNG), і імпорт газу з країн, з яких ми раніше не імпортували. Не хочу розкривати поки всіх подробиць, бо, по-перше, це переговори за зачиненими дверима, по-друге, це комерційні переговори. Але я тут, тому що я веду дуже прагматичні комерційні переговори щодо імпорту газу, нафтопродуктів. Зустрічаюсь якраз з керівниками найбільших світових компаній, які виробляють, торгують, постачають.

-- Новий імпорт може бути з півдня?

-- Я не можу розкривати всі подробиці, багато чого залежить, де ми знайдемо кращі умови. Але виглядає все так, що, швидше за все, Україна потребуватиме імпорту. Ми не імпортуємо зараз взагалі, і при цьому нам вдається закачувати газ в сховища. Але до кінця року потрібен буде імпорт газу. І ми працюємо над тим, щоб знайти кращі умови.

Оскільки обсяги газу, який потрібно імпортувати, є відносно невеликі у порівнянні з попередніми роками, у нас є певна гнучкість, ми можемо дозволити собі, принаймні поки, шукати кращі варіанти імпорту і нижчу ціну, і певним чином ризикувати щодо цього. Тому що ми розуміємо, що у нас достатньо потужностей для імпорту з Європи, тож якщо не імпортуємо в червні, то в нас є ще липень, серпень, вересень…

-- Ви брали участь у зустрічі з СЕО великих компаній щодо підтримки України. Наскільки великий бізнес готовий брати участь у відновленні українського нафтогазового сектору? Навряд чи варто говорити про відновлення нафтопереробки в умовах війни, але після війни один це й проєкт потребуватиме великих інвестицій. Будуть й інші. Навряд чи в Україні буде капітал для цієї відбудови.

-- Що стосується особливо нафти і нафтопродуктів, ми не можемо зараз обговорювати, тому що триває війна, і тому що росіяни цілеспрямовано атакують наші об‘єкти інфраструктури, насамперед нафтопереробки.

Що стосується нафтогазових компаній, енергетичних компаній, то з деякими ми вже співпрацюємо, вони вже багато допомагають, хочуть, щоб ми виграли у війні. Потім ми розкажемо, як нам допомагали, як ми допомагали, що робили для армії, для перемоги. Але зараз не час для піару, час зробити все, щоб перемогти.

Зацікавленість звичайно є, бо всі бачать потенціал України: що вона може видобувати набагато більше газу, особливо із сучасними технологіями. І не тільки природного газу, той же біогаз. Коли я їхав у Давос, на шляху до нього ми біля Львову відкрили біогазову станцію на сміттєзвалищі, з якого тепер виробляємо електроенергію. Тож ми обговорюємо конкретні варіанти.

Зараз буде зустріч з американською компанією, яка буде партнером і інвестуватиме в технології, які дозволяють виловлювати вуглець з нафти, закачувати його знову у свердловини і таким чином ще більше видобувати нафти. Виходить і набагато екологічніший продукт і більший обсяг видобутку. Видобуток нафти в Україні є відносно суттєвим. Із газом схожа ситуація: з нього теж можна вилучати вуглець, можна в це інвестувати.

І багато банків кажуть, що будуть робити для України виключення з точки зору інвестування в такі проекти: в світі скептично ставляться до інвестицій у викопні види палива – природний газ і нафту, але враховуючи ситуацію в Україні, банки і фінансові інституції робитимуть винятки.

-- Можливо, були ще якісь зустрічі у Давосі, які вас вразили?

-- Тут так багато зустрічей, вони настільки вражають, що я навіть іноді не можу оговтатися. Але є такі зустрічі, коли ти відчуваєш особливе ставлення до України. Це знак поваги до України, до українців, які настільки мужньо захищають не тільки свою країну, а весь вільний світ. Дуже багато людей, які готові допомагати.

З іншого боку, хоч очевидно, що західний світ починає мобілізуватися перед обличчям цієї загрози, але іноді хотілося б, щоб це було якось швидше у них і більш радикально. Тому що вони все ж таки занадто повільні, занадто іноді перелякані. Ми намагаємося прискорити цей процес, пояснюємо багато речей, точка зору змінюється, але, на жаль, іноді надто повільно.

-- До справ внутрішніх. Я вас вітаю: ви обіцяли прибуток "Нафтогазу" за результатами року, і у звітності він є. Але ми розуміємо, що зараз в умовах війни "Нафтогаз" багато дірок закрив власним балансом: і неможливість відключення, і ненадходження на окупованих територіях, і зафіксовані ціни. Чи є вже якась оцінка дефіциту, який на себе тимчасово взяв Нафтогаз і як його фінансувати?

-- Поки не йдеться про дефіцит, ми навіть збільшили платежі у бюджет порівняно з довоєнними роками – за рахунок і прибутків минулого року, і фінансової міцності, яка є в "Нафтогазу".

Фактично держава через "Нафтогаз" також змогла надати людям фінансової допомоги у розмірі приблизно 100 млрд грн тільки впродовж останніх трьох місяців. Мова про різницю між ринковими цінами і тим, скільки реально сплачувало населення напряму або через ТКЕ чи газорозподільні компанії. Ця різниця за три місяці становить 100 млрд грн. І це не гроші держбюджету. Ми це теж тут пояснюємо. Ми кажемо, що держава Україна піклується про українців, але її можливості теж обмежені. Тому треба щоб міжнародна спільнота якомога швидше долучилася до цього. І ця ідея має розуміння на рівні керівництва ЄС, США, Міжнародних фінансових організацій (МФО).

-- Це прохання про окрему допомогу для ринку газу? Бо прем'єр та міністр фінансів просили про покриття $5 млрд дефіциту бюджету щомісячно, міністр енергетики – про EUR250 млн на місяць на покриття дефіциту на ринку електроенергії.

-- Це на додаток до тих $5 млрд на місяць, які західний світ готується надавати Україні. Всі говорять тут, що це питання вже буквально тижнів і якоїсь рамки, як це буде видаватися, але фактично що Україна буде отримувати ці $5 млрд на місяць від Заходу. На додаток вони розуміють, що потрібно надавати допомогу споживачам в Україні, які не зможуть платити за комунальні послуги і багато в чому залежать від газу. "Нафтогазу" не потрібно допомагати, бо це прибуткова, потужна компанія, яка забезпечує виконання задач, які ставить перед нею держава. Допомагати треба людям, які не можуть сплачувати ринкову ціну, навіть поточні тарифи.

-- Тобто ПСО може бути за рахунок зовнішньої допомоги?

-- Законопроект, який прийняв уряд, включає, що буде створений спеціальний фонд держбюджету, в який будуть надаватися гроші від міжнародних партнерів. Уряд, у свою чергу, використовуватиме цей фонд для того, щоб не підвищувалися тарифи. Різницю між економічно обґрунтованими і поточними тарифами держава компенсуватиме учасникам ринку: ТКЕ та операторам газорозподільних мереж, яким поставили тариф, який не покриває їхні витрати, а також Нафтогазу за виконання покладених Кабінетом міністрів "спеціальних обов’язків" продавати не на комерційних, а на пільгових умовах. Це також дасть можливість "Нафтогазу" запозичувати кошти на закупівлю газу. Власного видобутку Нафтогазу не вистачає для покриття всіх потреб населення, як прямого споживання, так і через централізоване опалення на газу, та виробничо-технологічні витрати в газорозподільних мережах. Нафтогаз зможе пояснювати кредиторам, що він потім отримує достатньо грошей від продажу цього газу, оскільки різниця в тарифах буде покриватися з держбюджету.

-- У вас у липні погашення євробондів на $335 млн. Це для цього залучається кредит ЄБРР на EUR300 млн?

-- У нас зараз немає поточних проблем з ліквідністю. Гроші, які ми беремо від ЄБРР, будемо використовувати на закупівлю газу на зиму. За умов війни ні в кого не може бути все нормально, але у нас немає саме поточних проблем з ліквідністю. У нас є задача, як зробити так, щоб у людей був газ, допомогти державі, яка цим опікується. Якщо ми розуміємо, що українські споживачі не можуть сплачувати ані ринкову ціну, ані економічно обґрунтовані тарифи, то в такій ситуації потрібно думати про те, як допомагати споживачам. І якщо люди хочуть, щоб держава надавала цю допомогу через занижені тарифи, то тоді потрібно думати як надавати компенсацію, що дозволить їм покривати свої витрати. Це стосується не тільки закупівлі газу, а й ремонтів інфраструктури – підприємства мають отримувати гроші, щоб відремонтувати і мережі, і котли, щоб Україна була готова до ОЗП. Це питання також підготовки ТКЕ та газорозподільних мереж.

- Традиційно, в умовах кризи, особливо в умовах війни, держава збільшує свою вагу на ринках. У випадку "Нафтогазу" вже маємо передачу вам мережі АЗС Glusco та, ймовірно, облгазів. Наскільки "Нафтогаз" зможе стати стабілізуючим фактором на цих ринках? В які терміни?

- Дійсно, перед "Нафтогазом" поставлена задача стати так званим національним оператором. Слід зазначити, ідея полягає не в тому, що держава хоче монополізувати цей ринок. Але зараз на ринку має з’явитися потужний державний гравець, до якого була би повна довіра як з боку держави, так і з боку людей – з розумінням, що ціни на цих заправках є справедливими і чесними,

Дипломатично кажучи, існує певна недовіра до приватних великих мереж АЗС: що є певні змови, що ціни інколи бувають завищеними. Коли є державний гравець із суттєвою часткою ринку – 15-20-30%, тобто не 100%, але й не 1% – тоді є більше довіри, що у споживачів є можливість купувати за справедливою конкурентною ціною. Якщо вони бачать, що на приватних заправках ціни якісь захмарні, можуть поїхати трохи далі і заправитись на державній станції. Якщо мережа займає 30% ринку, то це вже дає реальну альтернативу людям. В свою чергу, це буде примушувати приватних операторів теж не задирати ціни.

За досконалої конкуренції держава взагалі не повинна бути присутня на ринку, але коли конкуренція недосконала, коли є ризик змов, зловживання і домінування своїм становищем, у таких ситуаціях поява державного гравця дозволяє зробити його ціновим лідером та відмовитися від державного регулювання цін. В поточній ситуації – це навіть ринковий засіб у перехідний період.

- Про які АЗС йде мова? Тільки про Glusco чи це буде об‘єднання в єдиний кулак і АЗС "Укрнафти" та "Укргазвидобування"?

- "Нафтогаз" ще до речі не отримав контроль над Glusco, там є певні нюанси, але сподіваюсь, що держава проявить певну волю і ми будемо мати контроль над АЗС.

Втім, якщо у вас є АЗС, це не означає, що у вас є бензин. Наразі з цим є проблема. Вузьке місце зараз – це не заправки. Багато з них зачинені, бо у них немає ресурсу. Навіть не питання знайти бензин і дизель за кордоном. Наприклад, тут в Давосі я провів переговори з провідними компаніями, і у нас є можливість прямо зараз в європейські порти привезти дуже великий обсяг палива, щоб покрити всі потреби українського ринку. Для великих компаній масштаб українського ринку відносно невеликий, вони кажуть: "Питань немає, всі ваші потреби ми можемо закрити завтра". Проблема в тому, що вони можуть поставити паливо у великі порти – Амстердаму, Роттердаму, Антверпену чи Середземномор'я. А нам потрібно, щоб вони дали це на кордоні України або в порти Польщі та Румунії або допомогли з логістикою з цих портів до України. Проблему з логістикою добре розуміє міністерство транспорту. Сподіваюсь, що уряд зможе вирішити проблему цього вузького місця.

- І цим буде займатися саме "Нафтогаз"?

- "Нафтогаз" має бути оператором національної мережі, щоб не було питання зависокої ціни. Це завдання поставив президент. Також ми можемо бути для держави ефективним інструментом співпраці з найбільшими в світі компаніями щодо ресурсу. Але насамперед потрібно вирішити логістичну проблему, що вимагає політичного лідерства. Україна ніколи такі обсяги не імпортувала через залізницю та автотранспортом на західному кордоні. Наразі логістики в необхідних обсягах немає. Потрібно домовлятись з такими країнами як Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина, щоб вони нестандартним шляхом розширювали логістичні можливості або навіть іноді давали пріоритет логістиці нафтопродуктів до України. Це питання не тільки бізнесу чи економіки, а і політки. А роль "Нафтогазу" все ж таки – вирішувати комерційні питання, при цьому які складніше вирішити приватному бізнесу. Великим міжнародним компаніям може бути легше в поточних умовах укладати контракти на поставки великих обсягів нафтопродуктів саме національній компанії. Якщо для того, щоб з’явились додаткові логістичні можливості, потрібно їх забронювати на довгий термін – "Нафтогаз" це може робити. Ну і якщо уряду потрібна допомога від "Нафтогазу" в частині нових компетенцій, то ми можемо спробувати ці компетенції розвинути або придбати на ринку, але на це потрібен час і тут не може бути гарантій.

- Ви плануєте забезпечити паливом і заправки "Укрнафти"?

- Мова йде про заправки, які ми повністю контролюємо, і може йти і про АЗС "Укрнафти", де у нас мажоритарна частка. Там ми маємо суттєвий вплив і можемо проконтролювати, щоб ціни були адекватні. Коли у нас буде власна мережа, у нас буде чітке розуміння собівартості – не в теорії, а на практиці.

З логістикою ми теж готові допомогти, у нас достатньо фінансового ресурсу, щоб зараз забронювати будь-яку логістику, головне покажіть її нам.

- Питання про облгази, які передані в управління АРМА.

- У мене особливе ставлення до групи Фірташа. Починаючи з 2014 року, я не на словах, а на ділі роблю так, щоб ця група не могла заробляти надприбутки у корупційний спосіб або через якісь непрозорі домовленості з Росією, які потім призводять до ризиків для незалежності України. Ми зробили так, що Фірташ вже не є посередником між Україною і Росією. Ми зробили так, щоб в рази знизити корупцію в цьому секторі через непрозорі домовленості.

Ми інтегрували український ринок в європейський, коли всі компанії – українські, європейські – змогли імпортувати газ. А раніше це міг зробити хто? – Фірташ, Ставицький, Ахмєтов. Тобто дуже обмежене коло людей. Ну і "Нафтогаз", але за контрактом Путіна-Тимошенко. Ми зробили так, що десятки компаній почали імпортувати великі обсяги газу на український ринок, і з'явився нормальний оптовий ринок, на якому прозора оптова ціна. Можливість для схем знизилась в десятки разів.

Але проблема групи Фірташа завжди залишалася через те, що вона присутня як на оптовому ринку газу, так і на ринку постачання і розподілу. Тобто вона контролювала роздрібний ринок, була оператором критичної інфраструктури, монополією, збирала гроші зі споживачів. Вимоги до репутації власників в такій ситуації дуже високі, навіть якщо є ефективне регулювання. Очевидно, що це не наш випадок. Довіри немає, натомість є обґрунтовані підозри у порушеннях.

- Але ви готові взяти управління на себе?

- Ми очікуємо, що АРМА передасть їх "Нафтогазу". Ми не бачимо, хто інший може управляти облгазами, особливо враховуючи, що це є критична інфраструктура. Від облгазів залежать люди, вони обслуговують газорозподільні мережі, лічильники, аварійки. В них працюють дуже багато людей, реально працюють. Це реальні підприємства, які дають реальну цінність, корисні послуги для людей, без яких вони не можуть жити.

Ми розуміємо, що тарифи облгазів останнім часом були менші, ніж економічно обґрунтовані, і вони не покривали собівартість. У них в тарифі була закладена ціна газу 7 грн/куб. м, в той час як на ринку вона була 40 грн/куб. м. Об’єктивно через державне регулювання всі їх витрати не покривалися, але є обґрунтовані підозри, що були зловживання, випадки виведення грошей з цих компаній.

- Як вирішити проблему з боргами облгазів перед "Нафтогазом" і різницею в тарифах?

- Дуже важливо, щоб держава сказала: дивіться, де є обґрунтована різниця в тарифах – це державне регулювання, бо держава сказала не підвищувати тарифи, і там держава компенсує цю різницю, бо перекласти її під час війни на споживачів не можна.

Розроблено законопроект. Якщо облгази отримують компенсацію, то ці гроші через казначейські рахунки відразу потрапляють у "Нафтогаз", щоб їх неможливо було вкрасти, або якось по іншому використати. Таким чином закривається борг за газ, який виникає у облгазів. Але далі, якщо після отримання компенсації залишається відповідна сума боргу перед "Натогазом", то приватні власники повинні або закрити його через власні кошти, докапіталізувавши облгаз, або збанкротувати. Бо у них не буде аргументу, що "Нафтогазу" боргують за поставлений газ через різницю в тарифах. Важливо, щоб регулятор по конкретній методиці визначив, яка сума боргу перед НАК виникла через різницю в тарифах через державне регулювання, а яку повинні покрити власники.

- Газовидобуток. "Смарт-Холдінг" у Давосі сказав, що у них він впав на 22%, а їх прогноз щодо загального видобутку в Україні на 2022 рік– 16 млрд куб. м. Який проноз у вас?

- У нас менше падіння. У "Нафтогазу" було зростання до війни, ми з кінця минулого року переломили тенденцію і почали нарощувати видобуток. Через війну він почав падати на 3%-4%-5%. По року ми прогнозуємо, що буде зниження на 3-6%, але за поточних тенденцій це точно навіть не 10%.

Частина приватних компаній на початку війни призупинила видобуток, але потім відновили його до довоєнного рівня. До речі, деякі приватні компанії спекулюють на цій темі: вони хочуть, щоб їм відкрили можливість експорту газу і трохи шантажують уряд. Але для цього немає жодного суб’єктивного підґрунтя. Хоч рішення щодо експорту - це не питання "Нафтогазу", а уряду, але ми як великий гравець на цьому ринку розуміємо, що та ціна, яка є на ринку, зокрема, за якою ми купуємо газ у приватних компаній, вища, ніж найбільша рента і всі можливі витрати на видобуток. Тому ніяких підстав для них скорочувати видобуток немає, - навпаки. Не кажу вже про патріотизм, бо податки від видобутку газу дуже важливі для країни, як і енергетична незалежність.

- Питання щодо зупинки транзиту через "Сохранівку", неповних платежів "Газпрому" і можливості арбітражу.

- Ми вже почали передарбітражну процедуру. Готуємо з юристами відповідні звернення до "Газпрому". Є певний час, впродовж якого ми маємо спробувати вирішити питання до арбітражу, якщо не вирішимо – новий арбітраж. Причина – вони сплачують менше, ніж мають платити за контрактом. У них немає для цього жодного обґрунтування – контракт у нас "качай або плати".

Очевидно, що вони просто не хочуть качати такі обсяги. Це навіть не питання тієї ж "Сохранівки", бо вони можуть качати через потужності, які є на "Суджі". Ймовірно, вони розуміли, що будуть припиняти постачання газу Польщі та Болгарії, тому їм не були потрібні ці обсяги, і вони штучно створили всю цю ситуацію.

Нагадую, що вентилі перекрили окупаційні війська з їх сторони. Спочатку вони зробили так, що на компресорних станціях, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, працівники оператора не могли нормально працювати. Це призвело до того, що ми не могли нормально гарантувати транзит через ділянку вже на нових окупованих територіях, Вони самі сказали, що ви не можете контролювати і передавати дані оператору, а після цього взяли і закрили кран. А тепер кажуть, що вони не будуть платити. Це є очевидне порушення контракту, тому можливий новий арбітраж.

Я маю нагадати, що угода про врегулювання, яку ми підписали, чітко була про те, що в обмін на зобов'язання "качай або плати" на суму $7,2 млрд ми відмовляємось від претензій у новому арбітражі, який ми розпочали в 2018-19 рр., з загальними вимогами на суму $12,2 млрд. Якщо вони не виконують зобов’язання "качай або плати", то це означає, що вони порушують не тільки контракт на організацію транзиту, але і угоду про врегулювання. Тобто це арбітраж не тільки на суму недоплати, але й на $12,2 млрд, які ми відізвали з арбітражу.