Чи вистачить Україні власного газу? Глава правління Нафтогазу Олексій Чернишов — про готовність до зими і ліквідацію корупційних конвеєрів — NV.Бізнес

Голова Правління
Олексій Чернишов
Уперше в історії Україна напередодні опалювального сезону не імпортувала жодного кубометру природного газу. Утім, післявоєнне відновлення економіки потребуватиме велику кількість енергоресурсів. Під час заходу NV «Формула успіху України» глава правління НАК Нафтогаз України Олексій Чернишов розповів, чи готова галузь до повернення українців додому і до перезапуску промисловості.

Серед парадоксів нашого часу: Україна під час війни зуміла збільшити видобуток газу, а західні підприємці зберігають свій природний газ в українських підземних сховищах навіть попри ризик обстрілів. Нафтогаз водночас розширив свою присутність на ринку. Добре це чи погано, на думку Олексія Чернишова? Як допомагає йому досвід попередньої роботи — на посаді міністра розвитку громад і територій, де він домігся ліквідації одіозної Державної архітектурно-будівельної інспекції? Яку головну реформу має провести Україна, не чекаючи завершення бойових дій?

Про все це говорили з головою Нафтогазу під час великого заходу NV.

— Давайте розділимо бесіду на дві частини. Перше: які виклики стоять перед головною енергетичною компанією України, Нафтогазом? Що ви зробили, що ще треба зробити? І друга частина: ваше бачення, що треба зробити у країні зараз, аби вона стала більш успішною?

— Буду намагатися тезово по справі і зрозуміло. Перше: підготовка до зими. Зима вже почалася, до зими ми готові. Якщо раніше ми говорили про об'єми закачування газу, то із цим уже все абсолютно нормально, газу достатньо, більше 16 млрд кубометрів у підземних сховищах.

Тож сьогодні ми концентруємось на захисті об'єктів і на готовності до майбутніх — не вірогідних, а майбутніх, я так скажу — викликів. Ці виклики полягають в обстрілах, атаках і тих потенційних втратах, які понесе енергетична система. Ми виконали відповідну роботу, яка стосується укріплення і захисту наших споруд. У нас є комплексні заходи щодо попередження та ліквідації наслідків атак. Тому з погляду готовності, газотранспортна система, газотранспортна галузь досить упевнено ввійшла в цю зиму.

Тепер про те, що відбувається в Нафтогазі. Ми всі знаємо, що Нафтогаз — дуже велика група компаній. На сьогодні я вже рік працюю на цій посаді. Коли я був призначений, компанія нараховувала приблизно 45 000 співробітників. До кінця цього року нас буде більше 100 000 співробітників. Зрозуміло, що для будь-якої організації це суттєве зростання, воно пояснюється інтеграцією додаткових підприємств і додаткових видів діяльності під час війни, які забезпечують стале постачання енергоресурсів нашим споживачам. Це й облгази, які до кінця цього року будуть інтегровані у групу Нафтогаз, це й інші підприємства.

Тобто система стає більш сталою, більш надійною, більш прогнозованою. Утім, я особисто є прихильником досить лімітованого зростання Нафтогазу і буду дуже радий коли держава зможе дозволити собі запропонувати частину компаній нестратегічного значення до приватизації.

Що змінилося за цей рік? Ми збільшили видобуток газу приблизно на 7%. Багато це чи мало? Це дуже багато, це великий показник. Під час війни — а я хотів би нагадати, що наш видобуток зосереджений переважно в Харківській та Полтавській областях — ми не тільки зберегли його, а й збільшили. Це дало нам можливість увійти в цю зиму фактично без імпорту природного газу. Вперше в історії України відбулася така подія, і я тішуся, що зимовий період нарешті пройдемо за рахунок українського газу і тоді зможемо відверто говорити про незалежність у цій частині енергоспоживання. Ми розуміємо, що споживання в країні впало — людей менше, бізнесу менше, економіки менше. Будемо дуже раді, якщо всі ці показники будуть зростати. Ми всіх споживачів забезпечимо газом, я наперед це говорю, коли індустрія і виробництво будуть збільшуватися.

Що попереду? Попереду, я впевнений, нас чекають незворотні реформи країни. Якщо ми хочемо рухатися вперед, якщо ми прагнемо залучати капітал, зокрема приватний капітал — а без цього жодного шансу розвивати економіку не існує, то маємо зосередитись на ефективності запровадження реформ. Якщо говорити про енергетику, то це ринок енергії, поступова відмова від регулювання. З захистом вразливих верств населення, але маємо це робити терміново. В цьому сенсі дуже показово, що в останньому звіті Єврокомісії чітко сказано, що ЄС очікує реформи в енергетичному сегменті, в першу чергу відмови від ПСО, вже наступного року. Це важливий крок уперед, я впевнений, що уряд впорається з цим викликом.

— Наскільки краще і в яких аспектах ми підготувалися цього року до обстрілів, ніж минулого? Це укріплення на об'єктах чи інструктаж людей?

— Можу запевнити, що енергетична система, зокрема нафтогазова галузь, зробила максимально ту підготовку, якої була спроможна досягти. Безумовно, вона полягає в укріпленнях, у базовому комплексному захисті, у фізичних конструкціях, які захищають від уламків. Інші речі — боротьба з радіоелектронними атаками. Можна говорити і про накопичення відповідних запасів, в першу чергу пального, генераторів електричної енергії, які використовуватимуться під час можливих блекаутів.

— Ви згадали, що Україна вперше пройде зиму без імпорту газу. Зрозуміло, що частково це можливо завдяки нарощуванню видобутку на 7%, але насправді також через зниження споживання промисловістю і побутовими споживачами, бо просто багато чого не працює. Але в майбутньому для масштабного будівництва, для відновлення економіки потрібен буде газ, набагато більше газу. Чи може Україна почати відновлення економіки без імпорту газу? Чи вистачить у вас газу, коли економіка запрацює на повну потужність?

— Для того, аби розвивати будь-яку економіку, потрібна енергія, потрібен природний газ, електрика, нафта та нафтопродукти. Це ми всі розуміємо: якщо прагнемо розвиватися, будемо більше споживати. Хочу вас запевнити, що Нафтогаз підтримає зростання економіки постачанням необхідного об'єму природного газу.

За рахунок чого ми спромоглися досягти відмови від імпорту? Перший фактор об'єктивний: зменшення споживання в цілому у країні. Другий фактор також абсолютно об'єктивний: під час війни заборонений експорт природного газу, і приватні видобувники залишають природний газ в Україні. Для того, аби мотивувати їх продовжити видобуток, Нафтогаз цього року звернувся до Української енергетичної біржі і закуповував упродовж літа газ на цій біржі для підтримання ліквідності приватників.

Тому нехай індустрія покаже такий ритм — ми будемо щасливі забезпечити необхідний об'єм газу, нафти та нафтопродуктів.

— Навіть без імпорту?

— Буде певна конкуренція, збільшення видобутку разом зі зростанням економіки. Якщо потрібно буде робити імпорт для підтримки виробництва — ми його зробимо. Але ми зараз є свідками того, що споживання в індустрії зростає поступово, це гарний якісний сигнал. Більше того, Нафтогаз нарешті почав постачати газ великим приватним виробничим корпораціям в Україні, це також свідчить про стабільність.

— До того як очолити Нафтогаз, ви були міністром розвитку громад. Ви запам’яталися забудовникам тим, що ліквідували ДАБІ. Це таке страшне слово, кожен підприємець знає його, найбільш корумпована контора. Без них не можна було здати жодного будинку, вони з усіх вимагали гроші, інакше не давали дозволу. Скільки брала ДАБІ за здачу одного квадратного метра і чи чинили вони опір ліквідації?

— Дякую, що згадали цей етап. Насправді, реформа архітектурно-будівельного контролю та нагляду, я вважаю, є однією з найуспішніших за останні роки в Україні. ДАБІ була величезним злом. У 2000-і роки посли іноземних країн приходили до уряду з одним питанням: поверніть ПДВ. Всі це пам’ятають, бо були величезні борги по ПДВ. Після 2010 року посли приходили з одним питанням: допоможіть якось подолати корупцію з дозволами на будівництво, бо всі іноземні компанії щось будують і це проблема.

Тіньовий оборот ДАБІ вимірювався десятками мільйонів доларів щорічно. Ми не вірили в те, що ДАБІ можна якось перезавантажити, це неможливо. Я, до речі, не вірю, що можна перезавантажити будь-яку інституцію, яка за замовчуванням є корумпованою.

— Лише ліквідація та побудова нового?

— Повна ліквідація та побудова нової системи за абсолютно іншими правилами, де немає впливу чиновника на рішення, де чиновник не дає дозволів, де діє цифрова система.

Про що ця реформа? Я хотів би з вами поділитися, бо нашому поколінню ще багато реформ доведеться зробити в країні. Ми розуміємо, що будь-яка реформа завершується законом, який має зафіксувати результати перетворень. Так от, у цій реформі зроблено вже все, і ДАБІ ліквідована, і ДІАМ утворено. А закон ще не прийнятий. Це означає, що фактично результати реформи можуть досягатися за рахунок політичної волі учасників цієї реформи. У довгостроковій перспективі це негарно, бо учасники змінюються і без закону ми не стабілізуємо систему. Тому якщо хочемо зберегти досягнення реформи архітектурно-будівельного контролю, маємо завершити епопею з законом.

— І тоді ця реформа буде вважатися завершеною?

— Вона буде зафіксованою на майбутні роки. Також маємо визнати, що корупція в архітектурно-будівельному контролі та нагляді існує на місцевому рівні. У ДІАМ із цим уже покінчено, але є ще органи архітектурно-будівельного контролю в органах місцевого самоврядування.

— Ви маєте на увазі Дніпро, Львів, Київ?

 — Я маю на увазі всі дотичні до цього громади, зокрема названі вами. Давайте відверто говорити, як отримують певні рішення по певних дозволах, які не потребують участі ДІАМ, а саме рішення місцевих органів влади. Це зокрема попереднє оформлення документів… Дозволи на будівництво чи прийняття в експлуатацію — фактично вже остання стадія корупційного конвеєру. Бо до цього виділяється земля, йде голосування, оцінка, видаються містобудівні умови та обмеження, дозвіл на проєктування і таке інше. Роль міста в цьому — це традиційно той спектр, та ділянка, де ходять гроші. Маємо це припинити, безумовно.

— «Корупційний конвеєр», цікава фраза. Отже, ДАБІ ліквідували. Кого чи що ще треба ліквідувати, аби полегшити життя бізнесу, щоб економіка та бізнес розвивалися вдвічі-втричі швидше? Можете імена назвати, можете просто напрямки.

— Наше завдання — не заважати бізнесу, по-перше. По-друге, прибрати будь-яку регуляцію, бо вона врешті-решт створює перепони, бюрократичні гальмування і корупцію. По-третє: лібералізувати бізнес якомога більше. Якщо ви запитуєте мене, то там, де держава може не втручатися, вона взагалі не має існувати. Бізнес сам обирає для себе середовище.

Наведу вам один приклад, на мій погляд, дуже ілюстративний, як бізнес приймає рішення, куди йти. Багато хто, можливо, чув, що наші підземні газові сховища найбільші в Європі, їх потужність — 31 мільярд кубометрів. Минулого року жоден нерезидент не зберігав газ в Україні, тому що боявся війни і очікував якихось гарантій. Цього року в нас війна триває, жодних гарантій ніхто не дає, а в нас у «підземці» 2,5 мільярда кубометрів газу нерезидентів.

Чому це відбулося? Перший фактор: європейські газові сховища переповнені, немає куди дівати газ. Друге: спред, тобто ціновий потенційний заробіток між літом і зимою, на сьогодні такий привабливий, якщо не сказати більше, що бізнесмен готовий взяти на себе ризик зберігання цього активу навіть у країні, яка знаходиться в війні. Бізнес сам вирішив, жодних гарантій на це ніхто не надав, ані Україна, ані Європейський Союз, хоча ми це обговорювали. Це рішення бізнесу, він прийде туди, де йому цікаво. Але для того треба створювати умови. Що це за умови? Не заважати, ось і все.

— Тобто ви лібертаріанець, ви за зменшення частки держави в економіці і за зменшення регуляції. Я погоджуюсь насправді, мені це нагадує вираз одного знайомого американця, який тут багато років працював. Він весь час говорив: якщо ви хочете, щоби в Україні зникли яблука, треба створити міністерство яблук.

— Давайте просто одне одному скажемо: якщо країна прагне економічного розвитку, він буде можливий виключно тоді, коли ми спроможемося створити умови для залучення приватного капіталу. Ці умови —не заважати, бути стабільними та гарантувати право власності. Тоді в нас є шанс, та для того треба реформувати країну, терміново реформувати, не чекаючи завершення війни. Це маємо робити зараз. Якщо ми говоримо про план Маршалла, він потребує залучення переважно приватного капіталу.