Сьогодні ми зустрілись, щоб громадськість України отримала об‘єктивну і неупереджену інформацію про результати господарської діяльності Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”. Я хочу оприлюднити основні показники роботи компанії за 9 місяців поточного року.
Всі ми є свідками того, як наближення виборів посилює напругу політичних пристрастей в Україні. Неприпустимо, щоб внаслідок політичних інтриг під загрозу потрапила енергетична безпека держави. Внутрішні чвари в державі, неузгодженість позицій, необгрунтовані закиди не лише створюють негативний інформаційний фон навколо діяльності найбільшої української компанії. Вони заважають веденню переговорних процесів, налагодженню стосунків з закордонними партнерами, і власне самій роботі багатотисячного трудового колективу “Нафтогазу”.
“Нафтогаз України” - національна акціонерна компанія, і вона працює в інтересах всієї української нації. І громада має повне право знати, що насправді відбувається в “Нафтогазі”. Отримати інформацію не через криве дзеркало замовлених публікацій, а з першоджерела. І самостійно зробити висновки – як виконує НАК “Нафтогаз України” свої завдання перед державою і народом.
Свою діяльність на посаді голови правління НАК “Нафтогаз України” мені довелося розпочати з розв’язання низки складних проблем, які уже існували в компанії – а це був уже березень 2005 року. Назву найбільш важливі.
Перше – ситуація з ціною на туркменський газ. З 1 січня 2005 року ціну природного газу туркменською стороною було збільшено до 58 дол.США. за тис.куб.м. Це на 14 дол.США більше, ніж ціна, що діяла у 2004 році. Внаслідок значного підвищення ціни собівартість імпортованого в 1 півріччі 2005 року газу суттєво зросла. При цьому ціни реалізації природного газу для споживачів в Україні залишались без змін. Ця проблема вимагала негайного розв’язання.
При цьому слід знати: схема розрахунків за туркменський газ за схемою 50% товарами – 50% грошима – в першому півріччі 2005 року вже фактично не працювала. “Нафтогаз України” не мав документального підтвердження розміру клірингового коефіцієнту для проведення товарних поставок в рахунок оплати туркменського природного газу.
Друге – внутрішнє питання, яке пов’язане з непродуманою політикою централізованої закупівлі матеріально-технічних ресурсів. Загалом у 2004 році їх було закуплено на суму майже 2,4 млрд.грн. При цьому за 2004 рік вартість виробничих запасів на складах збільшилась майже на 800 млн грн.
Надіюсь, що в цьому залі, як і в Парламенті, нікому не потрібно пояснювати, чому в рік президентських виборів відбувалася закупівля матеріально-технічних ресурсів на такі астрономічні суми. З тим, щоб потім заповнювати ними склади. Ця ситуація також вимагала негайного втручання, оскільки це призвело до дефіциту обігових коштів.
Третє – саме в 2005 році Уряд поставив перед НАК “Нафтогаз України” підвищені зобов’язання по сплатах до держбюджету. Відповідно до фінансового плану Компанії, сума відрахувань в порівнянні з минулим роком зросла більш ніж вдвічі – з 4 млрд грн до 8,7 млрд грн. (Для інформації - 8,2% доходів всієї держави – це гроші, зароблені НАК “Нафтогаз України”). Скажу – попри всі складнощі, компанія повністю виконала і це зобов’язання.
У бізнесі є два критерії, за якими можна об’єктивно оцінити діяльність компанії. Перший – це виконання виробничих показників.
Другий – те, скільки коштів компанія заробила для свого власника (в даному випадку – для всього народу України).
Обидва ці завдання НАК “Нафтогаз України” повністю виконав.
Незважаючи на майже відсутнє державне фінансування геологорозвідки та дефіцит власних коштів, ми знайшли можливість на належному рівні профінансувати роботи зі збільшення сировинної бази. За звітний період пробурено 148,6 тис.м пошукових і розвідувальних свердловин. Закінчено будівництво 115 свердловин – на 4 свердловини більше від запланованого. За січень-жовтень 2005 року пробурено 208,2 тис.м експлуатаційних свердловин, що становить 108,6% від показників за відповідний період минулого року.
Підприємствами Компанії повністю виконано плани з видобутку нафти, газу і газового конденсату. Всього за 10 місяців поточного року було видобуто 15,2 млрд.куб.м природного газу та близько 3,3 млн.т нафти і газового конденсату. У порівнянні з минулим роком видобуток природного газу збільшився на 1 %, а нафти з газовим конденсатом на 2 %.
Нам можуть закинути: це незначний приріст видобутку. Відповідаю – незначний в порівнянні з чим? Так, “Газпром” за 7 місяців поточного року збільшив видобування газу на 0,44%. І це “Газпром” з його величезними ресурсами по видобуванню. В Україні ж більшість родовищ значною мірою вичерпана. Для того, щоб не лише зберегти, але й наростити видобування, нам потрібно значно більше зусиль.
Ми суттєво збільшили виробництво нафтопродуктів. За січень-жовтень 2005 року перероблено 1,1 млн. тонн газового конденсату та нафти, що на 13 % більше ніж за відповідний період минулого року.
Слід усвідомлювати: кошти, зароблені НАК “Нафтогаз України” - це прибутки держави. Це гроші на пенсії, зарплати бюджетникам, соціальну сферу. Високі вимоги уряду щодо платежів до держбюджету Компанія виконала повністю. Тільки вдумайтесь: за десять місяців поточного року до державного бюджету було перераховано 8 463 млн. грн, тоді як минулого року - 4 546 млн. грн, майже в два рази менше.
Забезпечити ці виплати нам було дуже непросто. Темп росту доходів Компанії у 2005 році становив 13,2%, а темп росту податкового навантаження - 86%. Тобто, податкове навантаження випереджало ріст доходів більш ніж в шість з половиною разів.
При цьому ми зберегли прибутковість компанії. За 9 місяців поточного року консолідований дохід НАК "Нафтогаз України" склав 40 236 млн.грн. Це на 13,2% більше ніж у 2004 р . Валовий прибуток склав 4 647 млн.грн. (на 5,16% більше ніж за аналогічний період 2004 року).
Однак існує головна проблема, яку ніхто не хоче визнавати. З усіх видів діяльності НАК “Нафтогаз України” збитковими є два. Серед них – реалізація природного газу, один з основних видів нашої діяльності. А це абсолютно неприпустимо. Зараз компанія продає газ споживачам по цінах, що не відшкодовують витрат на видобуток, закупівлю та реалізацію. Ціна газу для населення в нас – найнижча в Європі і нижча навіть, ніж у Росії – на 26,3%. Що ж стосується цін для промисловості, то менше, ніж в Україні, платять за газ тільки російські споживачі.
НАК “Нафтогаз України” розраховував отримати додаткову виручку в розмірі 1 740 млн.грн за рахунок підвищення цін на газ всім категоріям споживачів до економічно обгрунтованого рівня. Це передбачалося тією ж постановою Кабміну, яка визначила для “Нафтогазу” підвищені зобов’язання по сплаті до бюджету. Однак з цілого ряду причин ціни в запланованих обсягах підвищені не були. І замість 1,7 млрд компанія отримає до кінця року лише 0,5 млрд.
Проблема неадекватних цін на газ досі не вирішена, причому не з нашої вини. І вирішувати її треба терміново – ціни на газ треба підняти. Наголошую: соціально незахищені верстви населення при цьому не постраждають. А держбюджет, в свою чергу, отримає від “Нафтогазу” додаткові кошти на пенсії та соціальні виплати.
Ще одну, колись дуже гостру, проблему розрахунків за спожитий газ нами практично вирішено. Зараз загальний рівень розрахунків становить майже 100%. Населення, бюджетники та промисловість сплачують більше 100% - з урахуванням попередніх боргів. Найнижчий рівень у теплокомуненерго – 91%. Але це на 2,8% краще, ніж минулого року. І ми докладаємо зусиль, щоб і тут вивести розрахунки на 100% рівень.
Як я вже згадував раніше, вирішити ситуацію з розрахунками за туркменський газ для нас було критично важливим. Газ з початку року подорожчав на 14 доларів – з 44 до 58. Більше того - через неузгодженість клірингових коефіцієнтів виникла затримка з товарними розрахунками. Це викликало зауваження туркменської сторони. Ситуація була складною. Якщо пригадуєте, саме в той період в ЗМІ настирно просувалося твердження, що туркменський газ для України ось-ось стане ще дорожчим.
Однак завдяки переговорам НАК “Нафтогаз України” з туркменською стороною, газ дорожчим не став. Більше того – ми знизили ціну з 58 до 44 доларів за 1000 куб м. І при цьому вирішили перейти на виключно грошові розрахунки – що повністю знімало проблеми з розрахунками в товарній формі. Крім того, були досягнуті домовленості про збільшення обсягів інвестиційного газу, який Україна отримує за роботи, виконані в Туркменістані. Був підписаний протокол про наміри, за яким Туркменистан заявив про бажання купувати українські товари за валютні кошти по середніх світових цінах. Таким чином, перейшовши на грошові розрахунки за газ, ми водночас зберегли ринок для українських товарів. Але вже за прозорими, чесними і зрозумілими принципами оплати.
Слід сказати, що по товарних розрахунках з Туркменистаном (за газ, отриманий в 1 півріччі 2005 року) дійсно виникла затримка. Узгодження цін та номенклатури товарів між туркменською та українською сторонами не було завершене вчасно. Однак компанія працює над цією проблемою і в ході останнього візиту до Туркменистану було погоджено способи її вирішення. До речі, це ще раз доводить перевагу грошових розрахунків. Так, За 1 півріччя 2005 ми розрахувалися грішми день у день, а по 2 півріччю 30,1 млн доларів навіть сплатили наперед.
Стосунки з іншим головним партнером НАК “Нафтогаз України”, російським “Газпромом”, залишаються непростими. Російська сторона наполягає на зміні нині чинного механізму сплати за транзит. Він визначається формулою, яка узгоджує плату за транзит російського газу (1,09 дол за 1000 куб м газу на 100 км) з ціною, по якій Україна отримує газ в якості сплати за транзитні послуги – 50 дол за 1000 куб м. Ці умови прописані в міжурядовому договорі, який чинний до 2013 року, та додатках і протоколах до нього.
Росія навесні 2005 року запропонувала перейти до оплати транзитних послуг не газом, а грошовими коштами. При цьому Україна теж повинна буде купувати російський газ за гроші. Наразі умови, запропоновані російською стороною є для України неприйнятними.
У цій колізії позиція НАК “Нафтогаз України” не така слабка, як декому здається. На нашому боці – чинний договір, який не може бути змінений в односторонньому порядку. До того ж слід пам’ятати, що територією України щороку транзитується в країни Заходу понад 120 млрд російського газу. Це понад 80% від загального обсягу російського газового експорту. І транзитні потужності України потрібні Росії не менше, ніж нам – російський газ в якості плати за цей транзит.
Тут є ще один момент, на який слід звернути увагу. Росія прагне відстояти свої економічні інтереси і отримати найбільш вигідні умови співпраці. Це цілком зрозуміло. Однак зовсім не зрозуміло, коли тут у нас, в Україні, замість підтримки дій “Нафтогазу” по захисту економічних інтересів держави, з боку деяких представників влади спостерігаємо немотивовану дилетантську критику.
Хочу навести показовий приклад. Цього року виникла проблема щодо 7,8 млрд куб м російського газу, який зберігався в підземних сховищах України. Газпром наполягав на його негайному поверненні, і навіть заявив про наміри зарахувати весь цей обсяг в якості оплати за транзит. Україна ж пропонувала відправляти газ на експорт частинами протягом декількох сезонів відбору. Шуму і спекуляцій навколо цього питання було більш ніж достатньо. Дехто навіть заявляв, що Україна в 2 півріччі 2005 року не отримає російського газу. Однак в ході переговорів було знайдено варіант, який влаштував обидві сторони. З 7,8 млрд куб м НАК «Нафтогаз України» передано як плата за транзит 2,55 млрд. куб. м. Решту, 5,25 млрд. куб. м, “Нафтогаз” передаватиме компанії “Росукренерго” протягом кількох сезонів відбору. В нас є всі підстави розраховувати, що і нинішнє проблемне питання з Росією буде вирішене в такий же конструктивний спосіб.
Що стосується внутрішньої діяльності – ми провели значну роботу і покращили контроль за виробничими об’єктами, що належать компанії. Ситуація з матеріально-технічними ресурсами, про яку я згадував на початку, теж вирішена. У звітному періоді 2005 року обсяги централізованої закупівлі МТР зменшено в 2 рази – з 1,8 млрд.грн до 0,9 млрд.грн. у 2005 році. При цьому Компанія не тільки не зменшила обсяги виробництва, але і забезпечила їх приріст.
Найголовніші завдання, які стоять перед компанією :
1. Нарощувати власний видобуток нафти і газу. За умов виконання програми розвитку нафтогазової галузі до 2030 року обсяги видобутку газу становитимуть у 2010 р. – 23,2 млрд. куб. м, у 2020 р. – 26,1 млрд. куб. м, а в 2030 р. – 28,5 млрд. куб. м. (в 2004 р – 18,9 млрд куб м.)
Нарощуючи капітальні вкладення у видобуток нафти, можна збільшити її видобуток у 2010 р. до 5,1 млн. т, у 2020 р. – до 5,3 млн. т і у 2030 р. – 5,4 млн. т. (в 2004 р видобуто 3,9 млн. тонн)
2. Забезпечити диверсифікацію постачання газу та нафти в Україну. Стратегічне значення мають проекти видобування вуглеводнів за кордоном – в Лівії, ОАЕ, Туркменистані, Казахстані та інших багатих ресурсами країнах.
3. Нарощувати транзитний потенціал, як по газу, так і по нафті. Тут першочергові завдання – реалізація проекту газопроводу Богородчани-Ужгород. Його проектна потужність становить 19 млрд куб м газу на рік. 14 листопада на зборах Міжнародного консорціуму з управління та розвитку ГТС України було вирішено найближчим часом затвердити результати тендеру на вибір підрядника з будівництва цього газопроводу.
Розвиток нафтотранспортної системи України пов"язаний з реалізацією Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору Баку – Супса – Одеса – Броди – Європа (ЄАНТК), а також інтеграції нафтопроводів "Дружба" і "Адрія".
4. Завершити створення вертикально-інтегрованої нафтової компанії. Контролюючи 30% ринку нафтопродуктів, держава в особі НАК “Нафтогаз України” зможе повністю гарантувати недопущення бензинових криз на кшталт цьогорічної. Тут найголовніше – мати власні потужності з нафтопереробки та розвинену мережу АЗС.
Дякую за увагу.
Всі ми є свідками того, як наближення виборів посилює напругу політичних пристрастей в Україні. Неприпустимо, щоб внаслідок політичних інтриг під загрозу потрапила енергетична безпека держави. Внутрішні чвари в державі, неузгодженість позицій, необгрунтовані закиди не лише створюють негативний інформаційний фон навколо діяльності найбільшої української компанії. Вони заважають веденню переговорних процесів, налагодженню стосунків з закордонними партнерами, і власне самій роботі багатотисячного трудового колективу “Нафтогазу”.
“Нафтогаз України” - національна акціонерна компанія, і вона працює в інтересах всієї української нації. І громада має повне право знати, що насправді відбувається в “Нафтогазі”. Отримати інформацію не через криве дзеркало замовлених публікацій, а з першоджерела. І самостійно зробити висновки – як виконує НАК “Нафтогаз України” свої завдання перед державою і народом.
Свою діяльність на посаді голови правління НАК “Нафтогаз України” мені довелося розпочати з розв’язання низки складних проблем, які уже існували в компанії – а це був уже березень 2005 року. Назву найбільш важливі.
Перше – ситуація з ціною на туркменський газ. З 1 січня 2005 року ціну природного газу туркменською стороною було збільшено до 58 дол.США. за тис.куб.м. Це на 14 дол.США більше, ніж ціна, що діяла у 2004 році. Внаслідок значного підвищення ціни собівартість імпортованого в 1 півріччі 2005 року газу суттєво зросла. При цьому ціни реалізації природного газу для споживачів в Україні залишались без змін. Ця проблема вимагала негайного розв’язання.
При цьому слід знати: схема розрахунків за туркменський газ за схемою 50% товарами – 50% грошима – в першому півріччі 2005 року вже фактично не працювала. “Нафтогаз України” не мав документального підтвердження розміру клірингового коефіцієнту для проведення товарних поставок в рахунок оплати туркменського природного газу.
Друге – внутрішнє питання, яке пов’язане з непродуманою політикою централізованої закупівлі матеріально-технічних ресурсів. Загалом у 2004 році їх було закуплено на суму майже 2,4 млрд.грн. При цьому за 2004 рік вартість виробничих запасів на складах збільшилась майже на 800 млн грн.
Надіюсь, що в цьому залі, як і в Парламенті, нікому не потрібно пояснювати, чому в рік президентських виборів відбувалася закупівля матеріально-технічних ресурсів на такі астрономічні суми. З тим, щоб потім заповнювати ними склади. Ця ситуація також вимагала негайного втручання, оскільки це призвело до дефіциту обігових коштів.
Третє – саме в 2005 році Уряд поставив перед НАК “Нафтогаз України” підвищені зобов’язання по сплатах до держбюджету. Відповідно до фінансового плану Компанії, сума відрахувань в порівнянні з минулим роком зросла більш ніж вдвічі – з 4 млрд грн до 8,7 млрд грн. (Для інформації - 8,2% доходів всієї держави – це гроші, зароблені НАК “Нафтогаз України”). Скажу – попри всі складнощі, компанія повністю виконала і це зобов’язання.
У бізнесі є два критерії, за якими можна об’єктивно оцінити діяльність компанії. Перший – це виконання виробничих показників.
Другий – те, скільки коштів компанія заробила для свого власника (в даному випадку – для всього народу України).
Обидва ці завдання НАК “Нафтогаз України” повністю виконав.
Незважаючи на майже відсутнє державне фінансування геологорозвідки та дефіцит власних коштів, ми знайшли можливість на належному рівні профінансувати роботи зі збільшення сировинної бази. За звітний період пробурено 148,6 тис.м пошукових і розвідувальних свердловин. Закінчено будівництво 115 свердловин – на 4 свердловини більше від запланованого. За січень-жовтень 2005 року пробурено 208,2 тис.м експлуатаційних свердловин, що становить 108,6% від показників за відповідний період минулого року.
Підприємствами Компанії повністю виконано плани з видобутку нафти, газу і газового конденсату. Всього за 10 місяців поточного року було видобуто 15,2 млрд.куб.м природного газу та близько 3,3 млн.т нафти і газового конденсату. У порівнянні з минулим роком видобуток природного газу збільшився на 1 %, а нафти з газовим конденсатом на 2 %.
Нам можуть закинути: це незначний приріст видобутку. Відповідаю – незначний в порівнянні з чим? Так, “Газпром” за 7 місяців поточного року збільшив видобування газу на 0,44%. І це “Газпром” з його величезними ресурсами по видобуванню. В Україні ж більшість родовищ значною мірою вичерпана. Для того, щоб не лише зберегти, але й наростити видобування, нам потрібно значно більше зусиль.
Ми суттєво збільшили виробництво нафтопродуктів. За січень-жовтень 2005 року перероблено 1,1 млн. тонн газового конденсату та нафти, що на 13 % більше ніж за відповідний період минулого року.
Слід усвідомлювати: кошти, зароблені НАК “Нафтогаз України” - це прибутки держави. Це гроші на пенсії, зарплати бюджетникам, соціальну сферу. Високі вимоги уряду щодо платежів до держбюджету Компанія виконала повністю. Тільки вдумайтесь: за десять місяців поточного року до державного бюджету було перераховано 8 463 млн. грн, тоді як минулого року - 4 546 млн. грн, майже в два рази менше.
Забезпечити ці виплати нам було дуже непросто. Темп росту доходів Компанії у 2005 році становив 13,2%, а темп росту податкового навантаження - 86%. Тобто, податкове навантаження випереджало ріст доходів більш ніж в шість з половиною разів.
При цьому ми зберегли прибутковість компанії. За 9 місяців поточного року консолідований дохід НАК "Нафтогаз України" склав 40 236 млн.грн. Це на 13,2% більше ніж у 2004 р . Валовий прибуток склав 4 647 млн.грн. (на 5,16% більше ніж за аналогічний період 2004 року).
Однак існує головна проблема, яку ніхто не хоче визнавати. З усіх видів діяльності НАК “Нафтогаз України” збитковими є два. Серед них – реалізація природного газу, один з основних видів нашої діяльності. А це абсолютно неприпустимо. Зараз компанія продає газ споживачам по цінах, що не відшкодовують витрат на видобуток, закупівлю та реалізацію. Ціна газу для населення в нас – найнижча в Європі і нижча навіть, ніж у Росії – на 26,3%. Що ж стосується цін для промисловості, то менше, ніж в Україні, платять за газ тільки російські споживачі.
НАК “Нафтогаз України” розраховував отримати додаткову виручку в розмірі 1 740 млн.грн за рахунок підвищення цін на газ всім категоріям споживачів до економічно обгрунтованого рівня. Це передбачалося тією ж постановою Кабміну, яка визначила для “Нафтогазу” підвищені зобов’язання по сплаті до бюджету. Однак з цілого ряду причин ціни в запланованих обсягах підвищені не були. І замість 1,7 млрд компанія отримає до кінця року лише 0,5 млрд.
Проблема неадекватних цін на газ досі не вирішена, причому не з нашої вини. І вирішувати її треба терміново – ціни на газ треба підняти. Наголошую: соціально незахищені верстви населення при цьому не постраждають. А держбюджет, в свою чергу, отримає від “Нафтогазу” додаткові кошти на пенсії та соціальні виплати.
Ще одну, колись дуже гостру, проблему розрахунків за спожитий газ нами практично вирішено. Зараз загальний рівень розрахунків становить майже 100%. Населення, бюджетники та промисловість сплачують більше 100% - з урахуванням попередніх боргів. Найнижчий рівень у теплокомуненерго – 91%. Але це на 2,8% краще, ніж минулого року. І ми докладаємо зусиль, щоб і тут вивести розрахунки на 100% рівень.
Як я вже згадував раніше, вирішити ситуацію з розрахунками за туркменський газ для нас було критично важливим. Газ з початку року подорожчав на 14 доларів – з 44 до 58. Більше того - через неузгодженість клірингових коефіцієнтів виникла затримка з товарними розрахунками. Це викликало зауваження туркменської сторони. Ситуація була складною. Якщо пригадуєте, саме в той період в ЗМІ настирно просувалося твердження, що туркменський газ для України ось-ось стане ще дорожчим.
Однак завдяки переговорам НАК “Нафтогаз України” з туркменською стороною, газ дорожчим не став. Більше того – ми знизили ціну з 58 до 44 доларів за 1000 куб м. І при цьому вирішили перейти на виключно грошові розрахунки – що повністю знімало проблеми з розрахунками в товарній формі. Крім того, були досягнуті домовленості про збільшення обсягів інвестиційного газу, який Україна отримує за роботи, виконані в Туркменістані. Був підписаний протокол про наміри, за яким Туркменистан заявив про бажання купувати українські товари за валютні кошти по середніх світових цінах. Таким чином, перейшовши на грошові розрахунки за газ, ми водночас зберегли ринок для українських товарів. Але вже за прозорими, чесними і зрозумілими принципами оплати.
Слід сказати, що по товарних розрахунках з Туркменистаном (за газ, отриманий в 1 півріччі 2005 року) дійсно виникла затримка. Узгодження цін та номенклатури товарів між туркменською та українською сторонами не було завершене вчасно. Однак компанія працює над цією проблемою і в ході останнього візиту до Туркменистану було погоджено способи її вирішення. До речі, це ще раз доводить перевагу грошових розрахунків. Так, За 1 півріччя 2005 ми розрахувалися грішми день у день, а по 2 півріччю 30,1 млн доларів навіть сплатили наперед.
Стосунки з іншим головним партнером НАК “Нафтогаз України”, російським “Газпромом”, залишаються непростими. Російська сторона наполягає на зміні нині чинного механізму сплати за транзит. Він визначається формулою, яка узгоджує плату за транзит російського газу (1,09 дол за 1000 куб м газу на 100 км) з ціною, по якій Україна отримує газ в якості сплати за транзитні послуги – 50 дол за 1000 куб м. Ці умови прописані в міжурядовому договорі, який чинний до 2013 року, та додатках і протоколах до нього.
Росія навесні 2005 року запропонувала перейти до оплати транзитних послуг не газом, а грошовими коштами. При цьому Україна теж повинна буде купувати російський газ за гроші. Наразі умови, запропоновані російською стороною є для України неприйнятними.
У цій колізії позиція НАК “Нафтогаз України” не така слабка, як декому здається. На нашому боці – чинний договір, який не може бути змінений в односторонньому порядку. До того ж слід пам’ятати, що територією України щороку транзитується в країни Заходу понад 120 млрд російського газу. Це понад 80% від загального обсягу російського газового експорту. І транзитні потужності України потрібні Росії не менше, ніж нам – російський газ в якості плати за цей транзит.
Тут є ще один момент, на який слід звернути увагу. Росія прагне відстояти свої економічні інтереси і отримати найбільш вигідні умови співпраці. Це цілком зрозуміло. Однак зовсім не зрозуміло, коли тут у нас, в Україні, замість підтримки дій “Нафтогазу” по захисту економічних інтересів держави, з боку деяких представників влади спостерігаємо немотивовану дилетантську критику.
Хочу навести показовий приклад. Цього року виникла проблема щодо 7,8 млрд куб м російського газу, який зберігався в підземних сховищах України. Газпром наполягав на його негайному поверненні, і навіть заявив про наміри зарахувати весь цей обсяг в якості оплати за транзит. Україна ж пропонувала відправляти газ на експорт частинами протягом декількох сезонів відбору. Шуму і спекуляцій навколо цього питання було більш ніж достатньо. Дехто навіть заявляв, що Україна в 2 півріччі 2005 року не отримає російського газу. Однак в ході переговорів було знайдено варіант, який влаштував обидві сторони. З 7,8 млрд куб м НАК «Нафтогаз України» передано як плата за транзит 2,55 млрд. куб. м. Решту, 5,25 млрд. куб. м, “Нафтогаз” передаватиме компанії “Росукренерго” протягом кількох сезонів відбору. В нас є всі підстави розраховувати, що і нинішнє проблемне питання з Росією буде вирішене в такий же конструктивний спосіб.
Що стосується внутрішньої діяльності – ми провели значну роботу і покращили контроль за виробничими об’єктами, що належать компанії. Ситуація з матеріально-технічними ресурсами, про яку я згадував на початку, теж вирішена. У звітному періоді 2005 року обсяги централізованої закупівлі МТР зменшено в 2 рази – з 1,8 млрд.грн до 0,9 млрд.грн. у 2005 році. При цьому Компанія не тільки не зменшила обсяги виробництва, але і забезпечила їх приріст.
Найголовніші завдання, які стоять перед компанією :
1. Нарощувати власний видобуток нафти і газу. За умов виконання програми розвитку нафтогазової галузі до 2030 року обсяги видобутку газу становитимуть у 2010 р. – 23,2 млрд. куб. м, у 2020 р. – 26,1 млрд. куб. м, а в 2030 р. – 28,5 млрд. куб. м. (в 2004 р – 18,9 млрд куб м.)
Нарощуючи капітальні вкладення у видобуток нафти, можна збільшити її видобуток у 2010 р. до 5,1 млн. т, у 2020 р. – до 5,3 млн. т і у 2030 р. – 5,4 млн. т. (в 2004 р видобуто 3,9 млн. тонн)
2. Забезпечити диверсифікацію постачання газу та нафти в Україну. Стратегічне значення мають проекти видобування вуглеводнів за кордоном – в Лівії, ОАЕ, Туркменистані, Казахстані та інших багатих ресурсами країнах.
3. Нарощувати транзитний потенціал, як по газу, так і по нафті. Тут першочергові завдання – реалізація проекту газопроводу Богородчани-Ужгород. Його проектна потужність становить 19 млрд куб м газу на рік. 14 листопада на зборах Міжнародного консорціуму з управління та розвитку ГТС України було вирішено найближчим часом затвердити результати тендеру на вибір підрядника з будівництва цього газопроводу.
Розвиток нафтотранспортної системи України пов"язаний з реалізацією Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору Баку – Супса – Одеса – Броди – Європа (ЄАНТК), а також інтеграції нафтопроводів "Дружба" і "Адрія".
4. Завершити створення вертикально-інтегрованої нафтової компанії. Контролюючи 30% ринку нафтопродуктів, держава в особі НАК “Нафтогаз України” зможе повністю гарантувати недопущення бензинових криз на кшталт цьогорічної. Тут найголовніше – мати власні потужності з нафтопереробки та розвинену мережу АЗС.
Дякую за увагу.
