Інтерв`ю голови правління Компанії Андрія Коболєва інформаційному агентству «Україна комунальна»

«Жодних об\'єктивних факторів росту ціни на російський газ не існує», - Андрій Коболєв

«Жодних об'єктивних факторів росту ціни на російський газ не існує», - Андрій Коболєв

Дата публікації на сайті "Україна комунальна" - 30 травня 2014 p. 16:05

Газове питання - одне з найбільш актуальних та болючих для України. «Україна Комунальна» поспілкувалася з головою НАК «Нафтогаз-України» Андрієм Коболєвим про енергетичне майбутнє країни.
Про те, як проходять переговори з російським «Газпромом», наскільки країна забезпечена газом на випадок енергетичної кризи, про те, як Україна буде захищати свої інтереси в міжнародних судових інстанціях, і, нарешті, про те, яку ціну держава готова платити за російський газ кореспондентам «України Комунальної» розповів голова правління НАК «Нафтогаз-України» Андрій Коболєв.

- Україна відмовилася платити за імпорт природного газу за тією ціною, яку виставляє Росія (близько 500 дол. за тис. куб). Розкажіть, як зараз проходять переговори з «Газпромом», і якої ціни буде домагатися НАК «Нафтогаз»?
«Нафтогаз» готовий платити за ціною першого кварталу минулого року, тобто 268,5 доларів за тисячу кубометрів. Ми вважаємо, що жодних об'єктивних факторів (економічних або технічних), якими була б обумовлена зміна ціни в сторону її збільшення, не існує. Ми відправили російській стороні кілька відповідних пропозицій і вже неодноразово заявляли про те, що Україна готова розраховуватися за газ за цією ціною. Що стосується переговорного процесу: у нас було кілька зустрічей, телефонних розмов, відбувається динамічний обмін кореспонденцією. Крім того, у перемовинах беруть активну участь представники Єврокомісії, які намагаються організувати наше спілкування і направити його в русло пошуку компромісів. Наприклад, мова йде про зустрічі експертного пулу. Втім, на сьогодні обидві сторони вже назвали свої позиції, і нас чекає найцікавіша фаза переговорів, в ході якої ми будемо намагатися ці позиції зближувати. Як буде проходити цей процес - я пророкувати не беруся.
- Україна планує подавати позови проти Росії в міжнародний арбітраж, якими має намір оскаржити односторонній перегляд ціни на природний газ. Розкажіть детальніше, якою буде позиція НАКу в ході судового розгляду?
«Нафтогаз» є так званим утримувачем газового контракту, відповідно, раніше ми направили повідомлення в «Газпром» про необхідність перегляду ціни. Цей документ містить перелік тих аспектів наших відносин, які були сформовані в рамках газового контракту 2009 року, і які необхідно переглянути. Насамперед, мова йде про те, що ціна, яку платив НАК за імпорт енергоносіїв є несправедливою. Це автоматично ставить під питання суму накопичених Україною за газ боргів. Обґрунтованою вартістю газу ми вважаємо саме ту, яка була встановлена в першому кварталі («У.К.» - 268,5 дол/ тис. куб.м.).
Ми не вважаємо за доцільне оплачувати виставлені суперечливі рахунки до тих пір, поки не буде визначеності за обсягом поставок та ясності з ціною. Друге важливе питання, яке буде вирішуватися в ході розгляду позовних претензій, - це вартість російського газу в наступні періоди. І, по-третє, ми маємо намір поставити крапку в наших суперечках з «Газпромом» щодо контрактного положення «take or pay» («У.К.» - «бери або плати» - норма договору, згідно з якою постачальник бере на себе зобов'язання надати товар аж до максимальних обсягів, зафіксованих в контракті, а покупець зобов'язується оплатити ці обсяги поставок, незалежно від того, скільки він закупив у розглянутий період). Це положення в контракті, на яке постійно посилається «Газпром», і воно є для російської сторони підставою для виписування нам багатомільярдних штрафів. Разом з тим, окрім виставлених рахунків, ніякої практичної реалізації це положення не має.
- Тобто, НАК буде домагатися скасування принципу «бери або плати» в договірних відносинах з російською стороною?
«Нафтогаз» вважає, що навіть діючий контракт не дозволяє нашим російським колегам виставляти нам рахунку про стягнення такого штрафу. Не кажучи вже про те, що, якщо ми говоримо про нормальні ринкові відносини, то це питання взагалі не повинно виникати. Втім, можна сказати, що я перерахував ключові аспекти наших взаємин з Росією, які ми маємо намір врегулювати в міжнародному арбітражі. Після того як ми направили лист у нас за контрактом є 30 днів на переговори. Якщо протягом цього терміну ми не досягнемо успіхів у перемовинах, тобто, якщо обидві сторони не знайдуть компроміс, тоді ми як сторона, яка почала цей процес, маємо право ініціювати розгляд у судовому порядку.
- В експертному середовищі існує думка, що у нашої країни сумнівні шанси виграти у міжнародному суді, хоча б тому, що, наполягаючи на ціні російського імпорту в 268,5 доларів, Україна готова платити за тисячу кубометрів реверсного газу близько 380 доларів. Принаймні, саме таку цифру називали раніше в Міненергетики. Чому ви вважаєте, що для України судовий розгляд у міжнародному арбітражі закінчиться успішно?
По-перше, ми знайомі з тими експертами, які висловлюють таку точку зору, але не вважаємо її професійною. НАК проводить консультації з юристами, які вже більше 15 років спеціалізуються на веденні міжнародних господарських спорів, а також із експертами, які багато років працюють у газовій галузі. По-друге, ціну реверсного газу я назвати не можу, але вона значно нижче тієї суми, яку ви назвали. По-третє, важливо розуміти, що в першому кварталі «Газпром» встановив ціну на газ, який російська компанія реалізує в Україні саме на рівні 268,5 доларів. Це фактично означає, що така ціна для росіян економічно прийнятна. Існує документ, в якому зафіксована саме ця ціна. В цьому документі відсутні посилання на які-небудь політичні або інші сторонні фактори. Саме таку ціну російські колеги погодили з українською стороною як економічно обґрунтовану ціну.



Крім того, багато експертів чомусь замовчують про такий важливий чинник, як співвідношення ціни і обсягу споживання. Якщо буде встановлена обґрунтована ціна, то для «Газпрому» український ринок буде досить об'ємним. Завдання продавця знайти оптимальне співвідношення ціни та обсягу постачання, яке для них дає максимальну маржу. Український ринок дуже залежний від ціни: у нас є хімічні і металургійні підприємства, і, якщо проаналізувати економіку російського газу в Україні, то питання полягає не у вартості в абсолютному вираженні, а питання в співвідношенні ціни і обсягу споживання. Було б непогано, щоб наші експерти в цьому розібралися.
Тепер повертаюся до обґрунтованості. Економічні фактори, на підставі яких була виведена ціна в 268,5 доларів, не змінилися. Тобто, грубо кажучи, наша хімічна промисловість не стала споживати менше, істотних змін на нафтовому ринку також не відбулося. Не варто забувати, що цей контракт передбачав певні зобов'язання щодо обсягу закупівлі. Особисто я не бачив розрахунків «Газпрому», на підставі яких вони погодилися на цю ціну, але такі розрахунки були. Грудневий контракт для «Газпрому» був цікавим і економічно вигідним. Це не та компанія, яка буде працювати собі в збиток. Саме справедливість та обґрунтованість ціни, а також відсутність об'єктивних факторів, які могли б впливати на її збільшення, і ми збираємося доводити в міжнародному суді.
- Чи буде український позов стосуватися об'єктів НАК «Нафтогазу», які знаходяться в Криму, який, згідно з українському законодавству, визнаний окупованою територією? Чи ведуться переговори про передачу цих активів російській стороні в рахунок погашення українського газового боргу?
«Нафтогаз» наразі проводить ряд заходів, які стосуються інвентаризації та оцінки наших втрат, які виникли у зв’язку з кримською ситуацією. Враховуючи, що Крим - окупована територія, у нас сьогодні є проблеми з доступом до наших активів, у тому числі і до Чорноморського шельфу, і до деяких активів «Чорноморнафтогазу» на Арабатській стрілці на території Херсонської області. Кому буде пред'являтися такий позов, в яку інстанцію він буде подаватися, і як правильно будувати претензійну роботу що цих проблем, - всі ці питання зараз знаходяться на етапі обговорення.
- Ви можете назвати попередню суму збитків, яких завдано Україні в результаті анексії Криму?
Ми оцінюємо наші втрати в десятки мільярдів доларів, а втрати України можуть бути більше на порядок більше.
- Тобто, на сьогодні у НАК «Нафтогазу» немає взагалі ніякого зв'язку зі своїми об'єктами в Криму, наприклад з «Чорноморнафтогазом», банально - із співробітниками компанії, які там працюють?
На жаль, сьогодні налагодити формальні комунікації у нас не виходить.
- Чи намагався «Нафтогаз», безпосередньо або через Міненергетики, звертатися з цього питання до самопроголошеної так званої влади Криму?
Ми не можемо звертатися офіційно до «так званої» або «самопроголошеної» влади. Це питання лежить, швидше, в політичній площині, і я не готовий на нього відповідати.
- Чи може в Україні скластися ситуація, при якій до початку зими країні необхідно буде подбати про попередню закупівлю газу, і, відповідно, його закачати в наші сховища? Чи варто, як говорять експерти, Україні готуватися до «опалювального сезону з холодними батареями»? Наскільки зменшиться наш власний видобуток за умови, що поки до кримських активів і шельфу немає доступу?
На сьогодні газова труба на Крим перекрита. В цьому році, планувалося, що Крим мав спожити трохи менше, ніж виробив. З погляду балансу газу всієї країни, можна сказати, що з-за окупації Криму ми недорахуємося невеликого обсягу газу в цьому році. Що буде далі - передбачити складно. Ми прогнозували зростання нашого внутрішнього видобутку в період 2015-2016 років: досить значний стрибок у бік позитивної динаміки за обсягами був запланований. Відповідно, можна сказати, що в майбутньому ми втрачаємо більше всього. На сьогодні, без урахування Криму, обсяг видобутку українського газу складає близько 20 мільярдів кубометрів газу.



- Тобто, цього достатньо для того, щоб забезпечити газом побутових абонентів?
При транспортуванні газу ми не поділяємо абонентів за категоріями: побутові або непобутові. Труби для всіх абонентів одні і ті ж самі. Ми не можемо окремо в трубі зробити відгалуження виключно для населення. Тому не зовсім коректно, ми вважаємо, виділяти абонентські категорії.
- Давайте уточнимо цей момент: багато українців вважають, що коли вони відкривають конфорки газової плити, то вони споживають український газ, а ось вже теплоносій в батареях, або ж гаряча вода гріється імпортним газом. Це не так?
Давайте зупинимося на фізичних параметрах. На сьогодні Україна споживає близько 50 мільярдів кубометрів газу. Ця цифра варіюється в залежності від обсягів споживання газу металургійними підприємствами і хімічною промисловістю. Так от, газотранспортна система України являє собою, грубо кажучи, загальну ванну газу. На фізичному рівні не можна розділити ні споживачів цього газу по категоріям, ні газ за джерелами походження. Відповідно, ніхто не зможе сказати, в якому саме регіоні була здобута конкретна молекула газу, що згоріла у вашій конфорці. Питання скоріше економічне, пов'язане з ціною для кінцевого споживача.
Чи покриває обсяг внутрішнього видобутку, що поставляється державними компаніями для потреб населення, ці потреби? На жаль, останнім часом не повністю покриває навіть обсяги газу, які споживаються населенням безпосередньо, через газові плити, котли. В силу різних причин частина цього споживання доводиться покривати газом, який ми повинні купувати за ринковою ціною. А поставки теплокомуненерго для виробництва тепла повністю йдуть за рахунок імпортного газу.
Крім того, що наша система забезпечує всі категорії споживачів в країни, вона також працює на транзит. Для балансування системи використовуються підземні сховища газу. У разі профіциту, газ закачується в сховища, у разі дефіциту, навпаки, - подається в систему. І велика частина наших суперечок із російськими і європейськими колегами зосереджена саме навколо того, як використовуються наші підземні сховища для транзиту газу або для внутрішнього споживання.
Насправді, відповідно до контракту з «Газпромом», «Нафтогаз» має право взяти у «Газпрому» той обсяг, який є необхідним для закриття пікових обсягів споживання в Україні. Тобто, якщо ми за контрактом будемо брати максимальний добовий обсяг, то у нас буде достатньо газу для того, щоб забезпечити всіх українських споживачів в будь-який день, не використовуючи підземні сховища.
Але взимку бувають ситуації, коли дуже низькі температури і в Росії, і в Україні, і в ЄС. Тоді споживання газу всередині країн, і насамперед у Росії, зростає. Їх система абсолютно аналогічна нашій: транзитні трубопроводи не розділені з внутрішніми магістралями. Часто в зимовий період виникають ситуації, коли у наших російських колег не вистачає газу і для нас, і для країни в ЄС. Росіяни, так само як і ми, своїх громадян відключати від газу і тримати в холоді не хочуть. Падіння обсягів поставок - це іноді добова ситуація, іноді проблема двох тижнів. Ось саме тоді українські сховища є тим буфером, який ми повинні використовувати.



- Але як тоді вирішується ситуація з транзитом у Європу?
Що стосується транзиту, то позиція «Нафтогазу» в цьому питанні дуже проста. Ми готові за рахунок власних коштів створити частину запасів газу в сховищах, наприклад, обсяг такого резерву може бути пропорційний частці внутрішнього споживання в загальному обсязі газу, що прокачується через територію України. Тобто, якщо існує фактично два споживача, які живляться з одного джерела (Україна і ЄС), то справедливо це джерело пропорційно розділити.
Свою долю ми можемо забезпечити за рахунок закачування в ПСГ газу внутрішнього видобутку, нам цього буде достатньо. Але формувати частку, необхідну для підтримки транзиту для європейських споживачів, за свій рахунок ми не вважаємо за доцільне. Особливо за ціною 500 доларів за тисячу кубометрів.
Якщо росіяни чи європейці хочуть, щоб там був газ і, щоб всі спали спокійно взимку, необхідно транзитний газ комусь купити і в сховище закачати. Це можуть, але не хочуть робити наші російські колеги. Наші європейські колеги зараз цього зробити не можуть, хоч і зацікавлені. З одного боку, «Газпром» відмовляється продавати європейцям газ на східному кордоні України, з іншого, - протидіє відкриттю «великого» реверсу через Словаччину.
Україна свою частину закачає. За всю історію газової галузі України у нас не було прецедентів холодної зими без газу. Навіть у 2009 році, коли була газова криза, тобто на подачі з російської сторони «нуль», ми буквально «розвернули» нашу систему і всіх забезпечили газом, включаючи Схід України, прокачуючи газ із підземних сховищ, які знаходяться в західних областях країни.
- Тобто, «розвернути» українську газотранспортну систему, створити так званий «український реверс» можливо і зараз?
Так, безумовно, незважаючи на те, що технічно - це дуже складно.
- Чи є у «Нафтогазу» покроковий стратегічний план на випадок кризової ситуації, аналогічної 2009 році, якщо, припустимо, російська сторона повністю перекриє поставки газу?
Такий план, зроузміло, існує, але це стратегічно важлива і закрита інформація.
- Повернемося до реверсу газу з Європи. На якому етапі на сьогодні переговори про укладення договору на реверсні поставки?
Ми вже підписали меморандум, в якому прописали два варіанти поставок газу зі Словаччини: так званий «великий» реверс і «малий». Сенс першого в тому, що за рівнем потужностей ця схема в найближчій перспективі дозволить нам отримувати необхідні обсяги поставок газу з Європи, які потенційно задовольняють всі потреби українських споживачів. Зацікавленість з боку європейських компаній до участі у схемі «великого» реверсу є. Проблема «великого» реверсу в тому, що існуючу трубу з України в Словаччину, словацький оператор не може розвернути в бік України, не отримавши формальної згоди «Газпрому». Інших обмежень не існує.
Ми збираємося це питання далі активно обговорювати в Єврокомісії. Вважаємо, що дана ситуація не відповідає європейському законодавству в сфері регулювання ринку газу, напряму суперечить положенням Третього енергопакету і всім правилам європейського енергетичного співтовариства.
Другий варіант, - «малий» реверс, - на якому наполягає словацька сторона, сподіваємось, вже з вересня дозволить нам прокачувати близько 22 мільйонів кубометрів газу на добу через законсервований газопровід, який необхідно підключити до існуючої системи. Для цього словаки зобов'язалися добудувати на своїй території ділянку труби довжиною 400 метрів і підключити його.



- Я розумію, що це непросто, особливо, коли процес переговорів ще не завершений, але чи можете ви назвати терміни, коли питання з реверсними поставками буде вирішено остаточно?
По «малому» реверсу, як я вже сказав, ми повинні почати працювати з 1 вересня. Терміни зі втіленням «великого» варіанту поки не зрозумілі, так як поки не можемо отримати від Єврокомісії чіткої відповіді, як вони будуть вирішувати цю ситуацію.
- Можна сказати, що переговорний процес затягує європейська сторона? Тому що європейці якраз звинувачують в цьому Україну...
Не зовсім так. Європейські колеги наполягали на тому, щоб ми якомога швидше підписали меморандум. Ми ж при його підписанні наполягали на тому, щоб в цьому документі була прописана схема «великого» реверсу. Це й був основний «камінь спотикання». Але треба розуміти особливості Європи. Єврокомісія - це ж не уряд Європи. І не Комісія з регулювання всієї Європи. Також варто розуміти, що словацька газова компанія - приватна, у неї свої інтереси і свій контракт з «Газпромом». Єврокомісія не може прийти до словаків, «розвернути» трубу, грубо кажучи, і піти. Йде певний процес, який вкладається у норми регулювання і законодавства, на які ми посилаємося.
- Якою може бути стратегія української сторони у вирішенні цього питання?
Існує кілька варіантів вирішення ситуації, кілька напрямів. Всі вони відносно радикальні. Але найпростіший - це подача позову Єврокомісії, в якому пред'являються претензії на підставі банального обмеження конкуренції, що очевидно. Втім, цей процес, на жаль, з досвіду інших країн, зазвичай досить довгий. Тому з Єврокомісією ми намагаємося знайти компромісний варіант, як дипломатичним шляхом вирішити дане питання.
Розмовляли Марія Цатурян, Олександр Гаврилюк

Інші новини